28 жовтня - День визволення України

від німецько-фашистських загарбників.

28.10.1944 – завершилося звільнення території України від військ Німеччини та її союзників

За підрахунками радянських істориків, Червона армія у 1943–1945 рр. «визволила» 727 міст СРСР, 484 – у дев’яти країнах Центрально-Східної Європи (Польщі, Румунії, Угорщині, Чехословаччині, Німеччині, Болгарії, Югославії, Албанії, Австрії), а також у двох східноазійських країнах – Китаї та Кореї. Однак ніде, окрім пострадянського простору (та ще Албанії і Кореї), ці дати бойового календаря Червоної армії не вважають такими, після яких розпочалось мирне й цивілізоване життя. Заміна Бухенвальда чи Освенцима на табори ГУЛАГу не означала для країн Центрально-Східної Європи набуттялюдських прав і свобод.

РСЧА була такою ж злочинною структурою радянського тоталітарного режиму, як і вермахт – гітлерівського Третього Рейху. Тоді яким чином вояки Червоної армії, позбавлені прав і свобод, могли нести комусь «визволення»?

У повоєнній радянській комеморативній практиці та політиці пам’яті деякий час співіснували й дивним чином поєднувалися різні дати відзначення остаточної дати «визволення території України від німецько-фашистських загарбників»: 8 жовтня, 14 жовтня, 26, 27 та 28 жовтня 1944 р. Зокрема, 8 жовтня Червона армія зайняла останній населений пункт УРСР у довоєнних кордонах – с. Лавочне Сколівського р-ну тоді Дрогобицької обл. Через тиждень, 14 жовтня, радянська Україна вперше відзначила вигнання загарбників на урочистому зібранні партійно-радянської номенклатури у Київському театрі опери та балету ім. Т. Шевченка, а Президія Верховної Ради і РНК УРСР привітали український народ з цього приводу. Водночас після зайняття Червоною армією Ужгорода 27 жовтня 1944 р. верховний головнокомандувач СРСР Й. Сталін своїм наказом оголосив, що війська 4-го Українського фронту оволоділи головним містом Закарпатської України. Перед цим, 26 жовтня, радянські війська увійшли до м. Мукачеве, а 28 жовтня захопили м. Чоп, що дало нові підстави для відзначень «доленосного дня визволення».

У сучасній Україні існувало теж дві версії. Указом Президента України від 22 березня 1993 р. «Про всенародне відзначення 50-річчя визволення України від фашистських загарбників» цією датою було 8 жовтня. У 1995 р., коли святкували 50-ліття возз’єднання Закарпаття з Україною, історичну помилку скоригували. Відтоді датою звільнення України є 28 жовтня, що підтверджено також у наступних указах Президента України.

Що ж стало основою для затвердження дати 28 жовтня 1944 р.? Цього дня, за офіційною радянською версією, завершилася Карпато-Ужгородська наступальна операція (18 вересня – 28 жовтня 1944), яка була складовою Східно-Карпатської стратегічної наступальної операції (8 вересня – 28 жовтня 1944), в результаті яких радянські війська звільнили Закарпаття від німецьких й угорських військ. Зайняття Закарпаття безпосередньо пов’язане з діями 2-го Українського фронту на Дебреценському напрямі та 4-го Українського фронту – на Ужгородському, що здійснювалися за єдиним планом Ставки ВГК під час стратегічного наступу радянських військ на південному заході. Головне завдання мав виконати 2-ий Український фронт. Його ударні сили у взаємодії з 4-им Українським фронтом повинні були завдати удару з Оредеа-Маре в напрямку Дебрецен – Ніредьгаза – Чоп з метою оточення і знищення трансільванського угрупування противника. Вже 4 жовтня 1944 р. рухові війська 2-го Українського фронту вийшли на підступи до Дебрецена і створили реальну загрозу оточення німецьких та угорських військ у Трансільванії. За цих умов гітлерівське командування було змушене розпочати 9 жовтня 1944 р. відведення своїх військ перед правим крилом 2-го українського фронту, а 15 жовтня – із Закарпаття. Того ж дня підрозділи 4-го Українського фронту відновили наступ і почали переслідувати німецькі та угорські війська. 16 жовтня радянські частини увійшли в Рахів, 24 – взяли Хуст та Сваляву, 26 – Мукачеве, 27 – Ужгород, а 28 – Чоп. Територія сучасної України була офіційно повністю звільнена від військ Німеччини та її союзників. Однак бойові дії на території Закарпаття тривали ще протягом місяця й остаточно Чоп було взято тільки 23 листопада 1944 р., а повне «визволення» для деяких населених пунктів Закарпаття настало наприкінці листопада. Під час місячного стояння Червоної армії угорські війська час від часу вдавалися до контратак, що змушувало радянські війська відступати.

За директивними вказівками Кремля 4-ий Український фронт протягом місяця стояв на Закарпатті, оскільки в цей відбувалася радянізація регіону для подальшого приєднання до складу СРСР (це було закріплено радянсько-чехословацьким договором від 29 червня 1945 р.). Тільки наприкінці листопада 1944 р. війська 4-го Українського фронту відновили наступ, що дозволило остаточно завершити «визволення» території України (хоча належним чином цього разу це не було зафіксовано для прийдешніх поколінь).

Отож, концепт «визволення», нав’язаний українцям та іншим народам СРСР, у процесі конструювання глобального міфу «Великої вітчизняної війни» передбачав легітимізацію радянського режиму у суспільстві (вдаючись до протиставлення «наші – німці») для остаточного зміцнення штучної спільноти під назвою «радянський народ».