День комп’ютерника

 

Для пересічного обивателя, коли зачіпається тема роду занять його колег або знайомих, в поняття «комп’ютерник» може вкладатися все, що завгодно, лише б це хоч якось асоціювалося з комп’ютерною технікою. І в цьому є певний сенс ...

Обчислювальна техніка, вельми корисні пристрої, перші прототипи яких відомі людству ще з незапам’ятних часів. Наприклад, у Давньому Вавилоні, ще 3 тис. років до нашої ери, були винайдені пристрої для полегшення підрахунків. Це була своєрідна лічильна дошка, яка застосовувалася для полегшення численних арифметичних обчислень.

 

Сучасний світ ступив куди далі, ніж наші давні родичі, розвиваючи механічні програмовані пристрої та обчислювальні машини, а з розвитком електричних технологій і зовсім став придумувати щось універсальне, більш швидке і досить надійне. Так, 15-го лютого 1946-го року американськими військовими інженерами була представлена перша універсальна електронна обчислювальна машина ЕНІАК, по суті вона відчинила двері в нові цифрові технології. Перша радянська цифрова ЕОМ розпочала свою дослідну експлуатацію тільки к січню 1952-го року.

Дата 15-го лютого, в просунутих інженерних колах неофіційно закріпилася, як професійне свято комп’ютерників. Зі словом «компьютерщик» зв’язуються досить широкі уявлення. Зараз це не тільки розробники і аналітики комп’ютерних систем, програмісти і оператори різних комп’ютерних пристроїв. Це і інженери з автоматизованих систем керування, інженери з супроводу баз даних, адміністратори серверів і багато інших, чиї професійні обов’язки пов’язані з досконалим знанням комп’ютерної техніки і умінням вирішувати різноманітні завдання, де без її застосування просто не обійтися.

У чинному календарі, за даними проекту DilovaMova.com, є вже три дати, які поважаються фахівцями даного напрямку і деякі з них ще не цілком закріплені на офіційному або законодавчому рівні. День комп’ютерника і програміста, що відзначається на 256-й день року, який зазвичай випадає на першу половину вересня, швидше більш ідейне свято не байдужих до комп’ютерів і цифрових технологій людей, програмістів. День системного адміністратора впевнено закріпився на міжнародній арені з 1999-го року, а це свято, що відзначається 15-го лютого, скоріше більш історичний день, коли людство впевнено доторкнулося до витоків самого початку становлення і розвитку ери цифрових технологій. Невідомо як буде в майбутньому. Можливо програмісти залишать за собою вересневе свято, а фахівці з «заліза» відзначатимуть своє професійне свято в лютому, як колись вирішили системні адміністратори, виділивши собі в календарі свою власну дату - 26-е липня. Однозначно можна констатувати одне - цифрові технології міцно увійшли в нашу сучасну дійсність і навряд чи покинуть нас у найближчій перспективі.

У День комп’ютерника ми приєднуємося до привітань на адресу всіх професіоналів комп’ютерної справи! Бажаємо Вам життя без особливих збоїв, надійної роботи всіх, ввірених Вашому відомству електронно-обчислювальних пристроїв! Бадьорого здоров’я і відмінного настрою! Зі святом Вас, Ваших рідних та близьких!

150 років від Дня народження Лесі Українки

 

 

«25 лютого виповнюється 150 років від Дня народження Лесі Українки. Протягом 2021 року під егідою Міністерства культури і інформаційної політики відбудеться серія заходів з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки», — йдеться в повідомленні.

МКІП повідомляє, що напередодні - 25 лютого - буде презентовано айдентику ювілейного року, створену агенцією Postmen: портрети письменниці, ініціали «ЛУ», зроблені на основі підпису драматургині, візуальну стилістику, властиву українській графіці та літературі початку 20 століття.

У відомстві зазначають, що ювілейний 2021 рік — це нагода говорити про імена Лариси Косач-Квітки, її героїнь та твори в численних подіях, що відбуватимуться протягом року.

До організації ювілейних заходів залучено близько 20 музейних інституцій та фондів, а також літературознавці, митці, театрознавці та кінознавці, розповіли у Мінкульті.

Міністерство запрошує приєднуватись до національних і локальних заходів як в якості відвідувачів, гостей, читачів, глядачів, так і через створення власних подій, експозицій, видань та інтеграції брендингу “Леся Українка: 150 імен” в колекції та спеціальні пропозиції від українських компаній і виробників.

           Міжнародний день полярного 

                        ведмедя

                           27 лютого

      

     Цей День з’явився в наших календарях порівняно недавно, в 2014-му році. Це насамперед акція, спрямована на вирішення нагальних екологічних проблем. Міжнародний день полярного ведмедя виник за підтримки організації Polar Bears International. Метою цього Дня є підвищення обізнаності широкої громадськості про катастрофічні впливи глобального потепління на площу льодового покриття вод, де знаходиться природне середовище проживання полярного ведмедя. Якщо не вжити заходів зі скорочення шкідливих викидів вуглецю, які викликають глобальне потепління, то вже в найближчому майбутньому ми можемо стати свідками загрози зникнення цих прекрасних тварин з нашої планети.

              Перший офіційний Державний 

                   герб України

     

З історії відомо, що з найдавніших часів символ тризуба шанувався як своєрідний магічний знак, оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба, на приклад: сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо.

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.

З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року.

               Міжнародний день рідної мови    

    

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

             День Героїв Небесної Сотні

      

   Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій.

20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію.

Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», - йдеться в документі.

                Державний герб України

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

         День спонтанного прояву доброти

                       17 лютого

       

      День спонтанного прояву доброти (Random Acts of Kindness Day) – одна з недавніх ініціатив міжнародних благодійних організацій. В Україні це свято поки що практично не відоме. Вважається, що в цей день людям слід намагатися бути не просто добрими, що само собою зрозуміло, а добрими безмежно і безкорисливо, до божевілля.

               Стрітення Господнє

Це свято входить своєю датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д.

Подія, яка відзначається 15-го лютого, на 40-ий день після того, як Христос був народжений в наш світ Дівою Марією більше двох тисячоліть тому, нерозривно пов’язана з непорушними традиціями іудейського народу і знаходиться в частині закону, який передав їм Сам Бог. Священний обряд, що чиниться батьками немовляти, який став первістком чоловічої статі в кожній юдейській родині, котра шанує закон Божий, наказує його принесення до Святилища для вірного представлення перед Господом. Це відбувається також і в пам’ять про позбавлення від поразки Ізраїльських первістків в ніч виходу євреїв з Єгипту, а також переслідує своєю метою закінчення обряду остаточного очищення матері малюка. При вчиненні даного обряду передбачається принесення матір’ю немовляти жертовного однорічного ягня, або двох молодих голубів. Більш докладно, за даними проекту DilovaMova.com, це описується у Святому Писанні - Біблії, в третій Книзі Мойсеєвій, Левіт глава 12.

За Писанням Діва Марія принесла до Єрусалимського храму двох молодих голубів. В храмі в ті дні служив один святий старець, на ім’я Симеон. У свій час він так забажав бачити обіцяного Богом месію, Ізбавителя Ізраїльського, що Господь Духом Святим передбачив йому, що він не побачить своєї смерті, доки не побачить Христа Господнього. Симеон був дуже похилого віку, але тоді в той день по натхненню він прийшов у храм. Більш детально це подія описана в Євангелії від Луки у другій главі з 25-го вірша.

Вперше свято Стрітення Господнього в історичних документах згадується вже в IV столітті нашої ери. Це був день, який завершував цілий сорокаденний святковий цикл з дня Різдва Христового. У християнські календарі він увійшов й тому, що подія, яка згадується в цей день є не тільки знаковою, але й одною з ключових моментів, які свідчать про високу місію, яку поклав Бог на Ісуса Христа.

У цей День ми вітаємо всіх християн із цим Великим святом! Бажаємо всім Божих благословень, розради і підбадьорення! І ми свідчимо, що у Бога не залишиться безсилим ніяке слово. Зі святом Стрітення Господнього!

                   День всіх закоханих                                              

      Любов є найбільшою рушійною силою у всьому світі. Це те, заради чого чоловіки готові згортати гори, а жінки слідувати за своїм коханим навіть на край світу. Про неї написано і сказано так багато, що здавалося б нічого нового вже сказати просто не можливо, але будь який закоханий це з легкістю спростовує, знаходячи слова, вирази і вчинки, які представляють його особисту любов все в новому і новому світлі. Це унікальне почуття і стан душі. Воно глибоко духовне і всілякі спроби опошлити це, дароване нам Богом чудо, розбиваються як хвилі об скелю. Любов - це фундамент здорових відносин і запорука успіху. Вона дає перемогу при будь-якому розкладі і разом з тим, більш терплячого і спокійного ставлення, ніж відносини закоханої людини до причин і обставин, які можуть стати перешкодою в його почуттях не можна і уявити. Здавалося б протиріччя, адже любов виключає байдужість. Вона ревно і більш упереджена, ніж будь-яке інше почуття і разом з тим вона дає той рівень спокою і відчуття порядку, який не під силу отримати у відсутності любові. Це не дивно, адже нам відомо, що сказано про те, що Сам Бог - є любов. Так само нам відомо, що Бог створив людину за образом Своїм і подобою. Чоловіка і жінку створив Господь і любов між ними - це природний стан людини.

День всіх закоханих тому підтвердження. Якщо зазирнути в історію походження цього, без перебільшення - унікального свята, то можна помітити безліч протиріч, проте, за даними проекту DilovaMova.com, свято є, свято любимо і поважаємо в народі, воно очікуємо і хвилююче для багатьох з нас. Чому воно дійшло до наших днів? Не питання! Зі Святого Письма може дізнатися кожен, що любов довготерпить і любов милосердствує, не заздрить і не величається, не надимається і не поводиться нечемно, навіть не шукає свого; Вона не дратується і не думає лихого, не радіє з неправди, а поспішає сорадоватись істині; Любов покриває всі гріхи і всьому вірить, не втрачає надії і все переносить; «Любов ніколи не перестає, хоча і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання скасується.» - так сказано про кохання. Не дивно чому День, який належить усім закоханим не зник, а продовжує радувати нас своєю присутністю.

У День всіх закоханих усі ми один від одного очікуємо, але більш готуємо один одному - закоханий закоханому, маленькі і не меленькі сюрпризи. Не обов’язково це буде одноденна поїздка на Канари, не обов’язково це буде непередаваний вечір в дорогому ресторані. Можливо це буде не один день і не один вечір. Можливо буде щось інше - тепле слово або обійми, поцілунок або маленька квіточка. Це не важливо. Важливо, що це буде певним знаком. Знаком, який можливо для стороннього здасться зовсім не значним, але для закоханих це буде особлива і неповторна подія - знак любові, знак небайдужості, знак потаємного й унікального стану - стану, який переживе все. Стану, який збережеться назавжди. Стану кохання!

             Китайський Новий рік

       Китайський Новий рік за традицією - Чунь цзе, що значить Свято весни, є для китайців самим головним святом, його відзначають вже більше двох тисяч років. Воно приходиться на перший новий місяць першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. З введенням григоріанського календаря це свято почали називати „святом весни”, щоб відділити його від Нового року за західним стилем. У побуті Чунь цзе називається „Нянь” (нянь - значить "рік").

За легендою Нянь – це страшне люте чудовисько з рогами на голові, що жило у древньому Китаї. Цілий рік він знаходився і глибині моря, і тільки в канун нового року виповзало з води, вривався в поселення, поїдав там худобу і губив людей. Тому селяни дуже боялися його і щорічно перед настанням Нового року цілими сім’ями полишали села і утікали в гори, щоб сховатися від страшного звіра Няня.

Одного разу перед Новим роком, коли селяни Тао хуа („квітки персика”), підтримуючи старих, з дітьми на руках залишали село, туди прийшов старий жебрак зі срібного кольору вусами. В одній руці він тримаю тростину, в іншій – торбу.

В цей час деякі селяни закривали вікна і запирали дім, інші збирали речі в дорогу, треті вели худобу, іншими словами, всі були зайняті і всі були в стурбовані, тому ніхто не звернув особливої уваги на цього старика. Тільки одна жінка дала йому трохи їжі і почала умовляти його скоріше залишити селище, щоб уникнути зустрічі з Нянем. Однак цей дідусь, усміхаючись, відповів: ”Дозвольте мені залишитися у вашому домі на ніч, і я вигоню Няня з села.”

Жінка з подивом подивилася на старого і помітила, що цей сивий чоловік з моложавим обличчям виглядає бадьорим та міцним, але все ж умовляла його сховатися з усіма від хижого Няня. Однак старий стояв на своєму, і жінці довелось піти одній.

Близько опівночі Нянь увірвався до селища. Цього разу він помітив, що у селі щось не так, як було раніше. З жахом помітив Нянь, що в одному домі горить вогонь, а двері пофарбовані червоною фарбою. А коли він добрався до входу у будинок, у дворі почувся тріск бамбукових хлопавок. Він не насмілився увійти у двір.

Виявляється, Нянь боїться червоного кольору, яскравого полум’я і гучного шуму. В цей момент ворота відчинились, з них вийшов старий у червоному халаті і голосно засміявся. Нянь сильно перелякався і втік.

На другий день селяни повернулися. Побачивши, що в їх домівках все уіле, вони дуже здивувались. Лише жінка зрозуміла, у чому справа, і розповіла односільчанам про обіцянку старця. Почувши цю розповідь, всі дуже зраділи, вдяглися у нові святкові одежі, поздоровляючи один одного з настанням спокою, щастя і благополуччя. Ця історія швидко поширилася у сусідні села, і всі узнали, як виганяти Няня.

С того часу щорічно в канун Нового року люди наклеюють на двері червоні парні надписи, запускають хлопавки, в домах горять вогні, люди не вкладаються спати всю ніч, що називається "шоу суй" – „оберігати рік”.

Ніч на Новий рік китайці називають „ніччю зустрічі після розставання”. Для них це сама важлива мить року. Вся родина збирається за святковим столом, який вирізняється багатством і різноманіттям страв. Це вихідні дні. Новорічна вечеря не обходиться без страв з курячого м’яса, риби і «доуфу» - соєвого творогу, який ми називаємо «тофу», тому що в китайській мові назви цих продуктів співзвучні зі словами, що означають „щастя” і „достаток”.

На півночі Китаю на Новий рік прийнято їсти пельмені (цзяоцзы), а на півдні - «няньгао» (шматочки, виготовлені з клейкого рису). Мешканці півночі віддають перевагу пельменям, бо слово (цзяоцзы) у китайській співзвучно зі словами „проводи старого і зустріч нового”. Крім того пельмені за своєю формою нагадують злитки золота срібла і символізують побажання багатства. З тієї ж причини мешканці півдня їдять «няньгао», що символізують поліпшення життя з кожним роком.

Перші п’ять днів нового року призначені для зустрічей. Рідні, друзі, однокласники, співробітники навідують один одного і вітають з Новим роком.

Традиція дарування подарунків не дуже поширена в Китаї. На Чунь цзе традиційним подарунком є Я-суй цянь – кишенькові гроші у спеціальних червоних конвертах, які прийнято дарувати дітям. Дотримуючись давніх звичаїв, гроші дарують кожній дитині, що прийшла до будинку в перші 15 дней нового року. Якщо червоного конверту під рукою не знайдеться, нічого страшного, можна обійтися і без нього.

На Свято весни кілька днів підряд проводиться гучні народні забави і ярмарки,

де виконуються танки лева і драконів, танці „суходільних човнів”, номери на ходулях. Новорічні святкування закінчуються після Свята ліхтарів, на 15 день першого місяця нового року за місячним календарем.

Дати років за китайським календарем (тварини, стихія, колір):

2007 - 4705 починається 18 лютого, символи: Кабан (Свиня), Вогонь, Червоний

2008 - 4706 починається 7 лютого, символи: Криса (Миша), Земля, Коричневий

2009 - 4707 починається 26 січня, символи: Бик (Корова), Земля, Коричневий

2010 - 4708 починається 14 лютого, символи: Тигр, Метал, Білий (золотий)

2011 - 4709 починається 3 лютого, символи: Кіт (Заяць, Кролик), Метал, Білий (золотий)

2012 - 4710 починається 23 січня, символи: Дракон, Вода, Чорний

2013 - 4711 починається 10 лютого, символи: Змія, Вода, Чорний

2014 - 4712 починається 31 січня, символи: Кінь, Дерево, Зелений

В 2021 році Китайський Новий рік припадає на 12 лютого.

                                День бабака

                   2 лютого                                                                    

 Бабак, що спить, теж вміє хропіти, - напевно, його так легше знайти. Схід сонця бабаки намагаються зустрічати своєрідним свистом. Відомо, що їх дуже швидко можна приручити і, як правило, бабаки віддані своїм господарям.

Щодо передбачень...

Ви здивуєтеся, але зараз на цю подію звертають увагу навіть представники Гідрометцентру. Не перебільшуючи можна відзначити, що від знання і розуміння майбутніх погодних умов залежить не так вже й мало. Для жителів міст, але скоріше для жителів сільської місцевості точні дані про погоду дуже важливі.

Перші згадки про День бабака датовані ще 1841-м роком. Для Канади та Сполучених Штатів Америки - це традиційне національне свято, що відзначається 2-го лютого, проте його популярність вже давно перейшла межі цих країн. «Все це умовності», - скажуть скептики. Може бути. Однак багаторічні спостереження і підштовхнули людей до формування своєрідних народних «закономірностей» - прикмет, орієнтуючись по яких людям вдавалося з максимальною точністю визначати настання тих чи інших подій. Ще треба враховувати, що все це виходило за рамки строгих наукових технологій з однієї простої причини - елементарну відсутність таких. Навіть зараз офіційна гідрометеорологія не береться робити такі довготривалі прогнози, які демонструє хороший і перевірений бабак.

Народна технологія, за даними проекту DilovaMova.com, свідчить: спостерігаючи бабака, який вилазить зі своєї нори в цей день потрібно звернути увагу на його поведінку, по якої і можна визначити близькість настання довгоочікуваної весни. Якщо цей день буде похмурий і бабак не зможе побачити свою тінь, але спокійно залишить насиджену нору, то висока ймовірність, що зима незабаром закінчиться, а весна очікується рання в цей рік. Якщо день буде сонячний і бабак спостерігаючи свою тінь піде назад ховатися в нору, то зима швидше за все триватиме ще шість тижнів. Для чистоти проведеного дослідження дуже бажано не намагатися примушувати милого звірка до тих чи інших дій, а дати йому якомога більше свободи в цій справі, інакше чистота проведеного експерименту може бути «змазана».

Нам людям властиво помилятися. Тварини менш схильні до притаманної нам амбітності. Раціональність, прагматичність і відсутність «зайвого» - для тваринного світу запорука виживання.

Історія виникнення цього народного свята сягає своїм корінням ще у часи Стародавнього Риму. В Америку День бабака був привезений переселенцями з німецьких земель у XVIII столітті. У народну традицію святкування цього дня увійшло безліч звичаїв. Це і фестивалі, і народні гуляння, ярмарки та просто ще один спосіб підняття настрою в період гострих лютневих морозів.

У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу всіх любителів цих народних традицій. Бажаємо всім нам гарної погоди, гарного настрою і доброго здоров’я! З Днем бабака!

          Захаренко   Олександр   Антонович                           

           Олекса́ндр Анто́нович Заха́ренко (2 лютого 1937, місто Кам'янка Кам'янського району Черкаської області — 30 квітня 2002) — український педагог, громадський діяч. Заслужений учитель УРСР (1974). Народний учитель СРСР (1983). Академік Академії педагогічних наук України, директор відомої в Україні авторської школи у селі Сахнівка на Черкащині. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1986—1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.

           З 1953 по 1954 рік працював вчителем математики і фізики Кам'янської середньої школи робітничої молоді.

            У 1959 році закінчив фізико-математичний факультет Черкаського державного педагогічного інституту і отримав призначення на роботу вчителя в село Сахнівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Після служби в Радянській армії (у 1961—1963 роках) повернувся в село Сахнівку, до школи.

            До 1966 року працював учителем математики та фізики у Сахнівській школі, а у 1966 році був призначений її директором. На цій посаді О. А. Захаренко пропрацював понад 35 років. Член КПРС з 1968 року.

           Створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році.

          У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.

          Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей О. А. Захаренка стало те, що після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002).

2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».

           За час трудової діяльності Олександр Антонович неодноразово обирався депутатом різних рівнів — від сільської Ради до Верховної Ради СРСР.

            Неодноразово відзначався державними нагородами: медалями «За трудову відзнаку», «За доблесну працю», медаллю А. С. Макаренка, орденом Леніна, орденом «Знак Пошани», знаком «Відмінник освіти СРСР», мав почесне звання «Заслужений вчитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний вчитель СРСР» (1983).

            У 1989 р. О. А. Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а через три роки його було призначено академіком-засновником Академії педагогічних наук України (1992). У 1999 році Олександра Антоновича обрано дійсним членом Російської Академії освіти.