День комп’ютерника
«25 лютого виповнюється 150 років від Дня народження Лесі Українки. Протягом 2021 року під егідою Міністерства культури і інформаційної політики відбудеться серія заходів з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки», — йдеться в повідомленні.
МКІП повідомляє, що напередодні - 25 лютого - буде презентовано айдентику ювілейного року, створену агенцією Postmen: портрети письменниці, ініціали «ЛУ», зроблені на основі підпису драматургині, візуальну стилістику, властиву українській графіці та літературі початку 20 століття.
У відомстві зазначають, що ювілейний 2021 рік — це нагода говорити про імена Лариси Косач-Квітки, її героїнь та твори в численних подіях, що відбуватимуться протягом року.
До організації ювілейних заходів залучено близько 20 музейних інституцій та фондів, а також літературознавці, митці, театрознавці та кінознавці, розповіли у Мінкульті.
Міністерство запрошує приєднуватись до національних і локальних заходів як в якості відвідувачів, гостей, читачів, глядачів, так і через створення власних подій, експозицій, видань та інтеграції брендингу “Леся Українка: 150 імен” в колекції та спеціальні пропозиції від українських компаній і виробників.
Міжнародний день полярного
ведмедя
27 лютого
Цей День з’явився в наших календарях порівняно недавно, в 2014-му році. Це насамперед акція, спрямована на вирішення нагальних екологічних проблем. Міжнародний день полярного ведмедя виник за підтримки організації Polar Bears International. Метою цього Дня є підвищення обізнаності широкої громадськості про катастрофічні впливи глобального потепління на площу льодового покриття вод, де знаходиться природне середовище проживання полярного ведмедя. Якщо не вжити заходів зі скорочення шкідливих викидів вуглецю, які викликають глобальне потепління, то вже в найближчому майбутньому ми можемо стати свідками загрози зникнення цих прекрасних тварин з нашої планети.
Перший офіційний Державний
герб України
Міжнародний день рідної мови
День Героїв Небесної Сотні
Державний герб України
День спонтанного прояву доброти
17 лютого
День спонтанного прояву доброти (Random Acts of Kindness Day) – одна з недавніх ініціатив міжнародних благодійних організацій. В Україні це свято поки що практично не відоме. Вважається, що в цей день людям слід намагатися бути не просто добрими, що само собою зрозуміло, а добрими безмежно і безкорисливо, до божевілля.
Любов є найбільшою рушійною силою у всьому світі. Це те, заради чого чоловіки готові згортати гори, а жінки слідувати за своїм коханим навіть на край світу. Про неї написано і сказано так багато, що здавалося б нічого нового вже сказати просто не можливо, але будь який закоханий це з легкістю спростовує, знаходячи слова, вирази і вчинки, які представляють його особисту любов все в новому і новому світлі. Це унікальне почуття і стан душі. Воно глибоко духовне і всілякі спроби опошлити це, дароване нам Богом чудо, розбиваються як хвилі об скелю. Любов - це фундамент здорових відносин і запорука успіху. Вона дає перемогу при будь-якому розкладі і разом з тим, більш терплячого і спокійного ставлення, ніж відносини закоханої людини до причин і обставин, які можуть стати перешкодою в його почуттях не можна і уявити. Здавалося б протиріччя, адже любов виключає байдужість. Вона ревно і більш упереджена, ніж будь-яке інше почуття і разом з тим вона дає той рівень спокою і відчуття порядку, який не під силу отримати у відсутності любові. Це не дивно, адже нам відомо, що сказано про те, що Сам Бог - є любов. Так само нам відомо, що Бог створив людину за образом Своїм і подобою. Чоловіка і жінку створив Господь і любов між ними - це природний стан людини.
День бабака
Олекса́ндр Анто́нович Заха́ренко (2 лютого 1937, місто Кам'янка Кам'янського району Черкаської області — 30 квітня 2002) — український педагог, громадський діяч. Заслужений учитель УРСР (1974). Народний учитель СРСР (1983). Академік Академії педагогічних наук України, директор відомої в Україні авторської школи у селі Сахнівка на Черкащині. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1986—1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.
З 1953 по 1954 рік працював вчителем математики і фізики Кам'янської середньої школи робітничої молоді.
У 1959 році закінчив фізико-математичний факультет Черкаського
державного педагогічного інституту і отримав призначення на
роботу вчителя в село Сахнівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської
області. Після служби в Радянській армії (у 1961—1963 роках) повернувся в село
Сахнівку, до школи.
До 1966 року працював учителем математики та фізики у
Сахнівській школі, а у 1966 році був призначений її директором. На цій посаді
О. А. Захаренко пропрацював понад 35 років. Член КПРС з 1968 року.
Створив нову систему громадянського, сімейного та
трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя
якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів
спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала
«Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році.
У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка
та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані
навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни,
культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована
шкільна багатотиражна газета.
Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей
О. А. Захаренка стало те, що після його смерті Сахнівській школі було
надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002).
2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».
За час трудової діяльності Олександр Антонович
неодноразово обирався депутатом різних рівнів — від сільської Ради до Верховної Ради СРСР.
Неодноразово відзначався державними нагородами: медалями
«За трудову відзнаку», «За доблесну працю», медаллю
А. С. Макаренка, орденом Леніна, орденом «Знак Пошани», знаком «Відмінник освіти
СРСР», мав почесне звання «Заслужений вчитель УРСР» (1974), почесне звання
«Народний вчитель СРСР» (1983).
У 1989 р. О. А. Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а через три роки його було призначено академіком-засновником Академії педагогічних наук України (1992). У 1999 році Олександра Антоновича обрано дійсним членом Російської Академії освіти.