Всеукраїнський
місячник
шкільних
бібліотек
Тема місячника
шкільних бібліотек–
2020року:
«Шкільна бібліотека та екологічна просвіта учнів»
План
1.Бесіди: «Екологія
і сучасне суспільство»; «КОЛЬОРОВИМИ СТОРІНКАМИ ЧЕРВОНОЇ
КНИГИ»
2. Конкурс ерудитів:«Мандруємо сторінками Червоної книги
України»
3. Круглий стіл:«Шлях до збереження
біосфери та здоров’я людей»
4.Благодійна акція «Книжка в дарунок
бібліотеці»
5. Вікторина :«Ми – юні друзі природи»
6.Конкурс малюнків «Природа очима дітей»
7.
Конкурс віршів : «Природа у поезії» ; «Природа у поезії Павла Тичини»
8. Екологічний брейн-ринг:
«Земля – наш дім»
Шкільна
бібліотека як структурний підрозділ закладу загальної середньої освіти і
важливий складник його освітнього простору посідає важливе місце у системі
екологічного виховання учнів. Головними пріоритетами її діяльності є
виховання екологічної свідомості, екологічної культури молодих громадян
України. Серед різноманітних форм роботи шкільної бібліотеки з
формування екологічної культури дітей та учнівської молоді важливе місце
займають комплексні заходи з популяризації екологічних знань. В організації
масових заходів використовують мультимедійні технології, супроводжують виступи
демонстрацією слайдів і відеофільмів, що дає можливість молоді краще засвоювати
інформацію.
Шкільні
бібліотеки постійно шукають нові форми роботи, які допомагають вихованню
творчих особистостей, розвитку екологічної культури сучасних учнів. Для того,
щоб організувати цю роботу ефективно, бібліотека повинна постійно вивчати
інформаційні потреби користувачів у екологічній тематиці, формувати
інформаційні ресурси з екології та суміжних наук, організовувати обслуговування
запитів користувачів на основі сучасних інформаційних технологій. Не менш
важливою є екологічна освіта бібліотекарів, їх професійна підготовка до
розв’язання зазначених вище завдань. Адже це дасть можливість бібліотекарям
здійснювати роботу з екологічної просвіти в бібліотеці з усвідомленням основних
проблем науки, з використанням знань джерел інформації та вміння формувати
інформаційні потреби читачів у тісному контакті з учасниками освітнього
процесу.
Людина
– творіння природи, вона існує в природі,підкоряється її законам, не може
звільнитися й навіть подумки, вийти з неї
Поль Гольбах
„О,
водо!
У тебе немає ні смаку, ні кольору,
ні запаху!
Тебе неможливо описати словом.
Тобою втішаються, не складаючи собі
звіту, чим ти насправді є.
Ти – найбільше багатство світу.
Ти не просто необхідна для життя:
ти і є життя!”
Антуан де Сент-Екзюпері.
Людство надто повільно підходить до
розуміння масштабів небезпеки, яку створює легковажне ставлення до
навколишнього середовища.
Між тим вирішення (якщо
воно ще можливе) таких загрозливих глобальних проблем як екологічні, вимагають
невідкладних енергійних спільних зусиль міжнародних організацій, країн,
регіонів, громадськості. За час свого існування людство знищило біля 70
процентів усіх природних екологічних (біологічних) систем на планеті, які
здатні переробляти відходи людської життєдіяльності. Обсяг допустимого впливу
на біосферу загалом перевищує зараз в кілька раз. Більше того, в навколишнє
середовище щорічно викидається тисячі тон речовин, які в ній ніколи не
містилися і які часто не піддаються, чи слабко піддаються переробці. Все це
призводить до того, що біологічні мікроорганізми, які виступають в якості
регулятора навколишнього середовища, вже не спроможні виконувати цю функцію.
На рубежі ХХ-ХХІ століть
наша планета зазнала таких фізичних і політичних перевантажень, яких не
переживала ніколи раніше. Людина ніколи раніше не збирала з природи стільки
данини і не ставала настільки вразливою перед могутністю, яку сама ж створила.
Ріст обсягів господарської діяльності людини, бурхливий розвиток
науково-технічної революції посилили негативний вплив на природу, призвели до
порушень екологічної рівноваги на планеті. В умовах хворої природи не може бути
здорових людей. Це аксіома зміст якої важливо усвідомити кожній людині на
планеті Земля.
Зіткнення людської
цивілізації з екологічними проблемами загальнопланетарного масштабу вимагають
негайних дій щодо оптимізації взаємин людського суспільства й природного
середовища. Бездумне використання природних ресурсів для вирішення будь-яких
екологічних чи політичних завдань уже не можливо виправдати цілями лише
державної потреби. Якщо людство продовжуватиме йти нинішнім шляхом розвитку, то
його загибель, як вважають провідні екологи світу, через два-три покоління
неминуча. Зокрема, для нашого промислового міста Запоріжжя важливим аспектом є
вплив на довкілля важких металів, формування антропогенних ландшафтів,
засмічення навколишнього середовища. Саме розуміння такої реальної загрози і
штовхає нас на розробку ефективного законодавства про природокористування,
здійснення природоохоронних заходів, посилення просвітницької діяльності серед
найширших верств населення.
Передбачати і
попереджувати – єдиний реальний підхід вирішення життєво важливої проблеми: як
спрямувати величезну циркуляцію природних сил і ресурсів шляхом, який буде
повніше задовольняти потреби людей і не порушувати при цьому екологічні
процеси.
Тому актуальність теми,
піднятої спеціалістами горьківки у бібліографічному посібнику „Здорова планета
– здорова людина”, безперечна і своєчасна. Це певний позитивний орієнтир для
всіх причетних до екологічних проблем.
Рівень розвитку суспільства, стан
здоров’я та демографічна ситуація, ефективність впливу системи охорони здоров’я
у світі залежить від соціальних, економічних і медичних чинників. Здоров’я
людини можна назвати одним з основних екологічних критеріїв якості навколишнього
середовища.
На сучасному етапі
втручання людей в навколишнє середовище має надмірно інтенсивний характер.
Колосальне зростання виробництва та високий темп життя стали вагомими факторами
негативного впливу на здоров’я людини і причиною виникнення „хвороб
цивілізації”. Відомо, що наш організм живе за законами живої природи. Людині
потрібне чисте повітря, чиста вода та добра їжа, в якій немає пестицидів,
нітратів, важких металів. Напружена екологічна ситуація та пов’язане з цим
забруднення земель, повітря та їжі змінили характер захворюваності населення,
висунувши на перший план хвороби серцево-судинної системи, імунодефіцити,
порушення обміну речовин.
Існування біосфери і людини завжди
ґрунтувалося на використанні води, яка є однією з найбільш необхідних і
найпоширеніших на планеті речовин. Вона необхідна для життя, оскільки бере
участь у кожному процесі, що відбувається в рослинах та живих організмах. Вода
займає 71% земної поверхні і лише незначна її частина придатна для використання
людиною, для нормального функціонування якої необхідно близько 2 л води на
добу.
З розвитком промисловості
річки й озера стали все активніше забруднюватися викидами стічних вод,
промисловими відходами, добривами та пестицидами. Все це - реальна загроза всій
гідрологічній системі та існуванню людини і всього живого на планеті.
З-поміж європейських країн
територія України вважається однією з найменш забезпечених водою. Та мова йде
не стільки про кризу питної води, скільки про ганебне її використання,
недбалість і безгосподарність.
Глобальна екологічна криза,
в умовах якої ми живемо, є наслідком впливу багатьох чинників і насамперед
споживацького підходу до природи. Але є ще одна, чи не найсуттєвіша причина
екологічної кризи, – це глибоке падіння духовності та моралі, низький рівень
екологічної освіти і виховання, загалом екологічної культури переважної
більшості мешканців планети. Зважаючи на це, підготовка громадян із високим
рівнем екологічних знань, екологічної свідомості та культури на основі нових
критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи має стати одним
з найпотужніших важелів у розв’язанні надзвичайно гострих екологічних і
соціально-економічних проблем сучасної України.
Важливість вивчення екологічних проблем і
природоохоронної діяльності в сучасному світі постійно наростає. Провідні
природничо-наукові дослідники цілком справедливо підкреслюють, що ліквідація
глобальної екологічної кризи є найважливішим завданням сучасної цивілізації. На
рубежі століть відбулися значні зміни в суспільній свідомості. Ці зміни
стосуються поглядів на майбутнє людства у зв'язку з погіршенням глобальних
екологічних умов, низкою негативних подій і їх тяжкими наслідками для
навколишнього середовища і населення…
«Пам’ятайте, що у рослин і тварин немає своїх
депутатів, за них нікому заступитись, крім нас,
людей, які разом з ними заселяють цю планету.»
Джеральд Даррелл
Природа нам – як рідний дім,
Вона усім, як мати,
Щоб лад завжди був в домі тім,
Про це нам треба знати.
Не рви, не нищи, не руйнуй -
Це заповідь для тебе, красу планети не
зіпсуй -
Вона одна під небом.
Тема: Червона книга України. Ознайомлення з
назвами рослин, що занесені до Червоної книги України.
Мета.
Навчальна: познайомити дітей з Червоною книгою України,
узагальнити і розширити знання юннатів про різноманітність природи; ознайомити
з рослинами, що занесені до Червоної книги України.
Розвиваюча: розвивати уяву, пам’ять, вміння аналізувати,
порівнювати.
Виховна: виховувати бережливе, господарське ставлення до
природи, як до рідного дому, бажання охороняти й примножувати її багатства і
красу, виробити правила поведінки в природі та пропагувати їх серед рідних.
Обладнання: комп’ютер, проектор, екран, диск з презентацією,
ілюстрації, рідкісних рослин України.
Тип заняття. Засвоєння нових знань.
Хід заняття
І. Організаційний момент.
Дзвоник всім нам дав наказ –
до роботи швидше в клас.
Біля парти станьте чемно –
хай мине час недаремно
Будьте уважні й старанні всі –
сядьте рівнесенько на місця свої!
ІІ. Актуалізація
опорних знань.
Обговорення
проблемногог питання.
- Чому рослини
потрібно охороняти?
- Які рослини найбільше
потребують охорони?
Діти, подивіться на ілюстрації які я вам
підготувала, подумайте про що ми будемо говорити сьогодні на нашому занятті?
ІІІ. Мотивація навчальної
діяльності юннатів.
Не рвіть, не нищіть,
не топчіть Ви квіточку духмяну. Вона себе не захистить — Я їй на захист
стану!
Людина – частина живої
природи. Знищуючи її, вона знищує себе. Вчені підрахували, що від
100000 до 1млн. видів тварин та рослин зникли до 2000 року.
Щоб ці рослини продовжили
жити на нашій планеті Земля вчені розмістили їх на сторінках Червоної книги.
IV.
Сприйняття та засвоєння гуртківцями нового матеріалу
Розповідь з елементами бесіди.
В 1948 році вчені всього світу створили Міжнародний
союз охорони природи. За його завданням зоологи, ботаніки, екологи вивчали
рідкісні або зникаючі види рослин і тварин, які потребують негайної допомоги.
Зібрану інформацію надрукували у вигляді списків під назвою „Червона книга
фактів”. Це і була перша Червона книга.
Чому книгу назвали червоною?
Бесіда
з юннатами. Асоціація з червоним сигналом світлофора.
Червоний колір – сигнал небезпеки. Червона книга
попереджає людей про те, що рослини і тварини занесені на її сторінки в
небезпеці, потребують їх допомоги.
В 1966
році була видана Міжнародна Червона книга.
А в 1980р. – видано Червону книгу
України.
Червона книга України - основний документ, в якому узагальнено
матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою
зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і
практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне
використання.
У цій
книзі є різні сторінки: чорні, червоні, жовті, білі, сірі, зелені.
Червоні
сторінки містять напевно зниклі види (вони не траплялися у природі протягом
кількох років, проте, можливо, збереглися у недоступних місцях).
Жовті сторінки містять види, які перебувають під загрозою
зникнення (кількість особин швидко скорочується, подальше існування їх
неможливе без здійснення спеціальних охоронних заходів).
Білі
сторінки – списки рідкісних видів (не перебувають під прямою загрозою
зникнення, але трапляються в такій незначній кількості або на обмежених площах,
що можуть незабаром зникнути).
Сірі
сторінки – невизначені, маловідомі види (через обмежені відомості про них
неможливо оцінити їх сучасний стан).
Зелені
сторінки – містять поновлені види, ті, що раніше належали до зникаючих, але
завдяки вжитим заходам нині вважаються врятованими від зникнення.
Чорні
сторінки – зниклі види.
Інформаційна хвилинка
(розповідь інформаторів про рослини що занесені до Червоної книги України).
А зараз
послухаємо інформацію від дітей, надаємо слово першому інформатору.
Лата́ття бі́ле - багаторічна водяна трав'яниста рослина
родини лататтєвих. Листки довгочерешкові, цілокраї, плаваючі,
серцеподібно-овальні до 30 см завдовжки. Квітки двостатеві, правильні, великі,
до 16 см у діаметрі. Пелюстки білі, трохи довші за чашолистки, до центру зменшуються
і поступово переходять у тичинки. Цвіте у червні - серпні. Плід -
ягодоподібний, зелений, багатонасінний, його поверхня вкрита рубцями. Достигає
у серпні - вересні. Росте в стоячих та з повільною течією водах. Цибулини білого латаття
їстівні, нагадують за смаком їстивний каштан.
Рослина медоносна, запилюється переважно нічними метеликами. Окремі екземпляри живуть до 22 років. Єдиний в
Україні вид цього роду, що росте в дикому стані, підлягає охороні, занесений
до Червоної книги.
Легенди про латаття біле
В
Італії, поширена легенда про красуню Мелінду, яку викрав болотяний цар -
страховисько одружився з нею. Від того шлюбу і народилося латаття біле,
пелюстки якого нагадують колір обличчя Мелінди, а тичинки - золоті коси
красуні. Кожного року красуня Мелінда вкриває трясовину квітами, нагадуючи
своїй матері, що вона жива, вічно юна і царює над болотами.
Латаття
біле слов'яни називали одолень-травою. Її породила сира земля з живою водою,
тому що однакова в неї сила на водяницю - нечисту силу у воді, і на поляницю -
нечисту силу в полі. Сподівалися, що обереже одолень-трава від різних бід і
тому, збираючись в далеку дорогу, брали її з собою і носили на шиї як амулет.
Старовинний травник сповіщає, що корінь цієї рослини допомагає при зубній
хворобі, а також використовують його у випадках, "коли треба чиєсь серце
присушити".
А ще називали латаття русалчиним цвітом: в їх уяві
білі квітки символізували холодну красу прекрасних звабливих русалок, а гнучке,
плямисте, змієподібне кореневище - русалчин хвіст.
Колись один з червневих тижнів у нас називали
русалчиним. Існувало повір'я, що саме в ці дні русалки із білосніжних лілей
стають "простоволосими дівами" і водять танки біля річок. А дівчата й
хлопці не ходили тоді купатися поодинці, щоб русалки не залоскотали. Наймарновірніші
носили при собі стебла полину і любистку - це повинно було відлякувати русалок.
Нарцис вузьколистий – багаторічна трав'яниста рослина заввишки 20-40
сантиметрів. Пелюстки жовтувато-білі, гофрований привіночок з червоним краєм.
Розмножується насінням і цибулинами. Цвіте у травні-червні, плодоносить у
червні. Поширений
на висотах 1000-2000 метрів над рівнем моря в Альпах, на Балканах, у Південних
Карпатах, Середземномор'ї. В Українських Карпатах — на Свидовецькому та
Мармароському масивах.
Нарцис вузьколистий — рідкісний вид, охороняється,
його занесено до Червоної книги України у 1980 році. Найвідомішим місцем в
Україні, де він трапляється, є Долина
нарцисів на Хустщині. Долина
нарцисів — єдине місце у світі, де нарциси ростуть у природі на висоті 180
метрів над рівнем моря. Нарцисів існує приблизно 60 видів, 12 тисяч
декоративних сортів. Всі види отруйні.
Лі́лія лісова́ —
багаторічна цибулинна рослина, один з видів роду Лілія родини лілійних. Рослина має жовту з черепитчасто розміщеними
лусками цибулину до 5 см завбільшки. Стебло несе сидячі лінійно - ланцетолисті,
чергові, або розміщені кільцями листки, загострені вгорі і звужені до основи.
Квіти у лілії великі, близько 3-4 см у діаметрі, зібрані у верхівкове розлоге
суцвіття-китицю. Забарвлення їх від жовтувато-білого до ясно-пурпурового.
Пелюстки всипані темними плямами і під час цвітіння загнуті назад, так що
тичинки і маточка зовсім відкриті. Форма квітки нагадує турецький тюрбан. Її
різкуватий запах нічним метеликам до вподоби. Вони на нього злітаються і
запилюють квіти лілії. У серпні на рослинах утворюються шестигранні
плоди-довгасті коробочки. В них — дрібне насіння, здатне поширюватись за
допомогою вітру.
Лілія лісова— єдиний вид лілій, який
росте в Україні в
дикорослому стані. Українська народна назва— сара́нка.
Зростає і в лісах України —
на Закарпатті, Буковині, Прикарпатті (зокрема, у Прут-Дністровського межиріччі та на Опіллі), на Поліссі і
в Лісостепу. Місцями зростання лілій лісових є дубові,
черешнево-дубові, грабові, букові, дубово-букові, буково-яліцеві, ялинові ліси,
поруби, узлісся, луки. Краще почуває себе в умовах середньої освітленості,
тому тяжіє до узлісь та галявин. Про популярність рослини в Україні свідчить
велика кількість народних назв: «лісові дзвоники», «саранка», «царські кучері».
Останніми роками чисельність Лілії лісової
помітно зменшується. Це результат не лише зривання рослини на букети. Значної
шкоди завдає виду випасання в лісах худоби, витоптування під час відпочинку. В
народі значно перебільшуються лікарські властивості цієї рослини. Це призводить
до масового викопування цибулин.
Конвалія звичайна -
трав'яниста багаторічна рослина (10-35 см заввишки) з довгим розгалуженим,
повзучим кореневищем і пучками коренів. Квітконосне стебло голе, прямостояче,
безлисте, оточене при основі трьома-шістьма бурими піхвами. Листки прикореневі,
звичайно їх два, зрідка один або три, довгасто-овальні або еліптичні, великі
(10-16 см завдовжки, 4-6 см завширшки). Основа листка клиноподібна, у
зовнішнього листка вона переходить у довгу піхву, яка обволікає стебло і
черешок внутрішнього листка. Квітки зібрані на верхівці стебло в однобічну
6-10-квіткову китицю. Квітконіжки при основі з коротким плівчастим приквітком.
Квітки правильні, з простою округло-дзвоникоподібною, білою, шестизубчастою
оцвітиною (до 10 мм у діаметрі). Тичинок шість, маточка одна, стовпчик один,
зав'язь верхня. Плід - малонасінна червона ягода.
Росте конвалія в мішаних і листяних лісах.
Тіньовитривала рослина. Цвіте в травні. Поширена майже по всій Україні, крім
півдня степу і високогір'я Карпат. Заготівля можлива у Львівській,
Івано-Франківській, Тернопільській, Закарпатській, Полтавській, Вінницькій, Кіровоградській,
Черкаській, Чернівецькій, Житомирській, Київській, Сумській, на півночі
Харківської та в інших областях. Часто утворює куртини і зарості. Запаси
сировини значні, проте у зв'язку a хижацькою заготівлею на букети потребує
охорони.
У
науковій медицині використовують квітки, листка і надземну частину конвалії .
Лікарські препарати з конвалії у вигляді настоянок трави, настоїв,
корглікону, рекомендуються при серцевій недостатності,
кардіосклерозі, пороках та неврозах серця.
У народній медицині конвалію застосовують при водянці,
хворобах серця, епілепсії, хворобах очей, від пропасниці, головного болю,
паралічу, як заспокійливий, сечогінний засіб, при безсонні. У медицині
застосовують Квітки конвалії містять ефірну олію (до 0,9 % ), яка дуже
ціниться в парфумерії, з квіток готують есенцію, що входить до складу найвищих
сортів духів. Вся рослина конвалії отруйна.
Підсніжник білосніжний — багаторічна трав’яниста рослина, висотою
8-15 см, з однією звислою білою квіткою ( завдовжки 15-20 мм, завширшки-8
мм). Молоді листочки згорнуті в трубочку. Рано навесні вони пробиваються через
ґрунт, оберігаючи квітку, яка міститься між ними. Згодом, коли квітка
відцвітає, листочки значно видовжуються. Цвіте у березні-квітні, а плодоносить
у травні-червні. Розмножується цибулиною (діаметр 1-2 см, яйцевидна з бурою
оболонкою) та насінням.
Найбільш поширений в
Україні європейсько-середземноморський вид. В Україні поширений
переважно на Правобережжі, трапляється в Карпатах та Прикарпатті, на півдні
Полісся, в Лісостепу. На Лівобережжі проходить східна межа поширення цього
виду. Зростає в листяних лісах, на галявинах та чагарниках.
Основними причинами зменшення чисельності виду є
масове зривання на букети, викопування цибулин, рекреаційне навантаження. ІІ
категорія охорони у Червоній книзі України.
А ще я знаю легенду про цю квітку і
хочу вам її зачитати.
В той
час, коли перші люди були вигнані з раю, на Землі йшов сніг. Єва дуже змерзла.
Щоб її зігріти і подати надію, кілька сніжинок перетворилися на ніжні квітки
підсніжника — провісника тепла, символ сподівань.
Бережіть природу України! Не
знищуйте даремно її красу і неповторність! Світ такий чарівний і загадковий.
Залиште його таким для майбутніх поколінь.
V.
Закріплення вивченого матеріалу.
Занести рідкісних рослин і тварин до «Червоної
книги» - лише частина справи. Потрібно ще й багато робити для їх охорони й
збереження. У справі охорони природи велика заслуга належить ботанічним садам і
заповідникам. У різних куточках України є 13 заповідників. Заповідник – це
територія, на якій забороняється господарська діяльність людини. Створюються
заповідники для того, щоб зберегти для нащадків незаймані куточки природи.
Дайте відповідь на запитання:
- Від
кого треба охороняти рослини?
- Для
чого було створено Червону книгу України?
- Назви
рослини занесені до Червоної книги України?
VІ.
Підведення підсумків заняття
Народна
мудрість говорить « Природа - це казка, яку треба читати серцем».
Сьогодні
ви заслужили «Перепустки у світ природи», які я вам із задоволенням вручаю.
Прочитайте їх і виберіть правило --підпис до цих попереджувальних знаків.
(Демонструються
попереджувальні знаки поведінки в природі).
Ось і
закінчується наше заняття. Підведемо підсумки і пограємо у гру «Вірно, не вірно».
Якщо
вислів вірний, ви плескаєте в долоньки, якщо ж ні, то мовчите:
- Червона
книга – це турбота про майбутнє.
- Щастя,
коли живеш на асфальті, а не серед квітучих рослин.
- Без
рослин Земля не збідніє.
- Кожна
рослина – це довершений витвір природи.
- Рослини
– це джерело натхнення для людей. Чим красивіша природа, тим талановитіші люди,
що там мешкають.
- Рослини
- це окраса Землі.
- Дарма,
що зів’яв букет – нарву ще.
- Рослини
– це наші мовчазні й беззахисні друзі, про яких потрібно дбати.
Конкурс
ерудитів:
«Мандруємо
сторінками Червоної книги України»
Виховний
захід. 7‑й клас
Хотілося б, щоб Червона книга України не збільшувалася
в розмірах, а кількість видів, що знаходяться під загрозою зникнення,
невпинно зменшувалася, перелік збережених і відновлених видів поповнювався
дедалі новими й новими назвами. Кажуть, що мрії мають властивість
здійснюватися. Тож нехай результатом цього виховного заходу
буде здійснення цієї мрії, адже саме ми, люди, — головна причина зникнення
видів. Змінюємо свідомість — змінюємо світ!
Мета:
• поглибити знання учнів про Червону книгу України;
• розвивати допитливість, світогляд учнів, комунікативну та предметну
компетентності (уміння працювати в команді, орієнтуватись у
зображеннях тварин і рослин);
• виховувати, повагу й почуття відповідальності за збереження різноманіття
флори й фауни рідного краю.
Наочність та обладнання:
• епіграф на окремому аркуші;
• Червона книга України;
• прапорці з висловами про охорону природи;
• мультимедійний проектор;
• екран;
• комп’ютер;
• мультимедійна гра «Сторінками Червоної книги»
Хід заходу
І.
Організаційний етап
1. Привітання учасників гри
Учитель. У нашому житті охорона
природи має надзвичайно важливе значення. Залежність людини від стану
довкілля стає дедалі очевиднішою.
З розвитком науково-технічного прогресу значно змінилися умови життя людей.
Залізо й бетон, синтетичні матеріали, пересування різними видами транспорту
тощо різко відокремили людину від природи. Пояснюють це однозначно:
«Неминуча данина цивілізації!».
Мимоволі спадає на думку фантастичне оповідання.
Учитель. Сумне
оповідання. І мимоволі замислюєшся: а може, й справді річки й
океани, ліси й корисні копалини під натиском крокуючих у море бурових
вишок, могутніх екскаваторів, бульдозерів виявляться вичерпними й
скінченними? Чому людина — дитина природи — мусить у гуркоті й метушні
міст мріяти про тишу й чисте повітря? Як зробити так, щоб, незважаючи
на інтенсивну господарську діяльність людини, природа відновлювала та
примножувала свої багатства? Чи є такий шлях?
Так, є. Це постійна увага до стану довкілля, глибоке знання законів
природи й урахування їх у господарській діяльності,
раціональне використання природних багатств і турбота про їх
відновлення. Є такий відомий усім вислів — «квітучий край». Так називають
землі, де знання, досвід людей, їх прихильність, любов до природи
справді творять дива.
УЯВІМО...
ХХІІ століття. Школярі вирушають на
екскурсію. Із багатокілометрової висоти міста вони спускаються ліфтом дедалі
нижче. Ось промайнули яруси житлових поверхів, яруси заводів і фабрик, ще нижче
— потужні енергосистеми і, нарешті, діти ступають на землю. Крихітний клаптик
землі, несміливий промінь сонця, дивак-садівник, який доживає свої дні, і
хирляві зелені паростки, призначення яких діти ніяк не можуть зрозуміти… Лише
один хлопчик, затиснувши в руці подаровану садівником квітку, відчуває глибокий
і дивний смуток.
2.
Декламування віршів учнями
Червона книга
Розітнувши хмар завісу,
Над безмежним жовтим ланом
Виринає із-за лісу
Білохвостий птах-орлан.
Тільки пера розчепірить
Махові — яка краса!
Наче ними хоче змірять
Ясно-сині небеса.
Ген над хмар скелясті кряжі
Поринають у блакить.
Що ж кричить він?
Що він каже, Красень.
Що йому болить?
Він говорить про єдине,
Він благає про одне: —
Можеш лише ти, людино,
Зберегти мене!
Бережіть нас
В Червону книгу ми занесли
Світ неповторний та чудесний,
Що поступово вимирає,
Давно рятунку в нас благає.
Невже в майбутньому на світі
Не будуть квітнуть дивні квіти:
Конвалії й фіалки ніжні,
І вісник березня — підсніжник?
Ми всі господарі природи,
Тож збережімо її вроду!
Лист до Людини
Людино! Розумна істото!
Ти можеш усе на Землі.
Відсунути можеш потоки,
Будуєш до зір кораблі.
Та знову і знову, людино,
До тебе звертаємось ми,
Бо гинемо, гинемо, гинем!
Будь ласка, ти нас збережи.
Хай будуть в нас цілі дерева,
Рослини, тварини, птахи.
Людино! Людино! Людино!
Ми просимо: нас збережи!
Автори невідомі
ІІ.
Основний етап
1. Гра «Що? Де? Коли?»
Завдання гри:
• поглибити знання учнів про Червону книгу України;
• розвивати допитливість, світогляд учнів, комунікативну та предметну
компетентності;
• виховувати повагу й почуття відповідальності за збереження різноманіття флори
та фауни рідного краю.
Учитель. Подорожуватимемо сторінками Червоної книги України у формі всім
відомої інтелектуальної гри «Що? Де? Коли?».
У грі братимуть участь дві команди: «Знавці» та «Глядачі».
Правила
гри
• Стрілка «вовчка» вказує на номер запитання. Відповісти на запитання слід
за 1 хв.
• Якщо час вичерпався, а відповіді немає або відповідь неправильна,
то право відповісти надається команді «Глядачі».
• Після закінчення гри підбиваються підсумки, виставляються оцінки.
Відповіді на запитання
1. Червона книга України (1980 р.)
2. Зниклі (0), зникаючі (І), вразливі (ІІ), рід- кісні (ІІІ), не визначені
(ІV), недостатньо відомі (V), відновлені (VІ).
3. Рись, зустрічається рідко в Карпатах і на Поліссі.
4. Вогняна або плямиста саламандра — ендемік Карпат.
5. Зозулині сльози яйцевидні — одна з найпоширеніших в Україні орхідей.
6. Борсук — ссавець із родини куницевих.
7. Сальвінія плаваюча — реліктова папороть дольодовикового періоду.
8. Чорноморська афаліна — мешканець переважно шельфової зони Чорного моря,
Керчинської протоки — зрідка Чорноморська афаліна в Азовському морі.
9. Їжак вухатий.
10. Махаон.
11. Росичка середня — комахоїдна рослина.
ІІІ.
Завершальний етап
Слово журі
(Визначення команди переможця.)
Нагородження переможців.
Круглий стіл:«Шлях до збереження біосфери
та здоров’я людей»
“Людство здатне знищити всі
живі
форми на Землі”.
Дж.Ф.Кеннеді
Одним із основних понять, яке
відображає стан навколишнього природного середовища, тенденції до змін в ньому
з врахуванням інтересів суспільства є поняття екологічної безпеки. Кінцевою
метою природоохоронної діяльності людини і управління в галузі охорони довкілля
є не тільки збереження цілісності природних комплексів і взаємозв’язків у них,
але і забезпечення стану екологічної безпеки. Довкілля сьогодення включає різні
складові, зокрема природне середовище – виробництво – суспільство, які мають
різні пріоритети, різну стійкість і складаються з різних компонентів. Слід
зазначити, що розуміння стану екологічної безпеки має, перед усім, соціальний
аспект і, як і в нормуванні якості природного середовища та антропогенного
навантаження на нього, домінує антропоцентризм. Принцип “захищена людина –
захищене навколишнє природне середовище” є неправильним, адже людина не є самим
чутливим компонентом біосфери. Оптимальні умови життя людини (температура –
20-25°С, відносна вологість повітря – 50-70 відн. % тощо) значно відрізняються
від оптимальних умов розвитку більшості тварин і рослин, тому при встановленні
екологічних нормативів слід враховувати вимоги природного середовища.
Основні аспекти екологічної безпеки
Екологічна безпека є складовою національної безпеки України, що зазначено в
Конституції України. Згідно розділу ХІ Закону України “Про охорону
навколишнього природного середовища”, екологічна безпека є такий стан
навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження
погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.
Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого
комплексу взаємопов’язаних політичних, економічних, технічних, організаційних,
державно-правових та інших заходів. Існують різні визначення поняття безпеки і,
за С.А.Боголюбовим (1997), безпека – це здатність предмета, явища або процесу
зберігати свої основні характеристики при патогенних, руйнівних діях з боку
інших предметів, явищ і процесів. Безпека передбачає відсутність, обмеження або
ліквідацію небезпеки. За В.Ю.Некосом (2001), забезпечення безпеки – це
сукупність заходів по обмеженню, попередженню, і пом’якшенню безпек. Але,
поняття безпеки виникає лише з виникненням небезпеки, тому при ліквідації небезпеки
втрачається зміст поняття безпеки. Під екологічною безпекою розуміють стан
захищеності людини і природи від впливу несприятливих екологічних факторів. Це
можливо тоді, коли в довкіллі формується нова система, що гармонійно поєднує
природні, виробничі та соціальні системи і яка відповідає ряду вимог:
•
санітарно-гігієнічним, естетичним і матеріальним потребам людини;
•
збереженню природно-ресурсного і екологічного потенціалу природних екосистем;
•
підтриманню здатності біосфери в цілому до саморегуляції.
Виконання
цих вимог, особливо що стосується першого пункту, є складним, адже естетичні
вимоги, матеріальні та духовні цінності, уява про нормальний стан довкілля у
жителів різних регіонів Землі є різними. Це зумовлено як способом їх життя та
особливостями місцевих умов середовища, так і деякими релігійними канонами.
Тому екологічну безпеку прийнято розглядати як систему дій, спрямовану на
захист суспільства від загроз, які спричинені стихійними лихами та техногенними
катастрофами. Цей підхід є достатньо спрощеним, адже не показує особливості
захисту природи і взаємозв’язок екологічного стану навколишнього середовища з
станом захищеності суспільства. Як було нами показано в розділі ІІ, найбільшої
небезпеки для довкілля, а через позитивний зворотній зв’язок і для суспільства,
являє забруднення природного середовища. Часто забруднення об’єктів довкілля
може бути незначним, але існує пряма загроза здоров’ю людей або деградації
природних екосистем. Тому, під екологічною безпекою слід розуміти узагальнюючу систему
оцінки екологічного стану об’єктів довкілля та виявлення змін, які можуть
викликати погіршення цього стану з метою їх попередження та усунення. В першу
чергу мова йде про порушення сформованої природної рівноваги внаслідок
природних або антропогенних факторів, що може мати непередбачені наслідки.
І.І.Дедю
(1990) “ экологическая безопасность – любая деятельность человека, исключающая
вредное воздействие на окружающую среду”. М.Ф.Реймерс (1990) “ экологическая
безопасность – совокупность действий, состояний и процессов, прямо или косвенно
не приводящих к жизненно важным ущербам (или угрозам таких ущербов), наносимых
природной среде, отдельным людям и человечеству”. “ экологическая безопасность
– комплекс состояний, явлений и действий, обеспечивающий экологический баланс
на Земле, в любых ее регионах на уровне, к которому физически,
социально-экономически, технологически и политически готово (может без
серьезных ущербов адаптироваться) человечество”. С.А.Боголюбов (1997) “
экологическая безопасность – процесс обеспечения защищенности жизненно важных
интересов личности, общества, природы и государства от реальных и потенциальных
угроз, создаваемых антропогенными или естественными воздействиями на окружающую
среду”.
В.А.Лущик, А.В.Боков (1998) “ экологическая
безопасность – такое состояние системы «природа- техника-человек», которое
обеспечивает сбалансированное взаимодействие природных, технических и
социальных систем, формирование природно- культурной среды, отвечающей
санитарно-гигиеническим, эстетическим и материальным потребностям жителей
каждого региона Земли при сохранении природно-ресурсного и экологического
потенциала природных систем и способности биосферы в целом к саморегуляции”.
Людина пристосована до надзвичайно
вузьких параметрів середовища існування. Істотні відхилення їх середніх
характеристик, навіть у допустимих для життя амплітудах, здатні створити
несприятливу обстановку, змінити клімат, порушити видовий склад флори і фауни,
погіршити стан здоров'я людини. Людина нерозривно пов'язана з природою, являє
собою лише один із ланцюгів еволюції з усіма притаманними організму функціями і
розвивається одночасно з усім живим на Землі. Природа побудована так, що кожна
система намагається зберегти стабільність шляхом еволюції своїх складових. Людина,
як говорив П. Гольбах, це витвір природи, вона існує в природі, підкорюється її
законам і не може звільнитися від неї, не може (навіть по думки) вийти з
природи. Відповідно, людина є природною системою і повинна жити за законами
систем вищого порядку. Фундатор геліо- і космобіології О.Л. Чижевський ще в
1942 р. писав, що життя на Землі, взятій у цілому з її геологічними оболонками,
рослинним і тваринним світом та усім людством, які населяють біосферу, мають
розглядатися як життя одного спільного організму. Вивчення ставлення до природи
різних народів, осмислення віровчень різних релігій сьогодні є актуальним у
зв'язку з пошуком ідеалів, цінностей і стратегій людської життєдіяльності.
Людство повинне докласти максимальних зусиль для раціонального пізнання законів
функціонування живої природи і свою поведінку проектувати відповідно до них.
Сьогодення вимагає формування адекватної стратегії поведінки людини в біосфері,
яка полягає в гармонійному співіснуванні людини з природою. Регуляторами
динамічної цілісності в системі «суспільство - біосфера» мають стати екологічна
відповідальність, екологічна свідомість, екологічне мислення, екологічні
знання. Усе це є складовими екологічної культури. Формування екологічної
культури здійснюється шляхом екологічної освіти і виховання. Принципи
екологічної культури мають витримуватися на всіх рівнях життя людини - від
індивідуального до суспільного. Ці принципи можна виразити в такій простій
формі: повага до всього живого, повага до людини, повага до природи, тобто до біосфери
та її компонентів. Більше того, настав час дотримання ще одного принципу -
поваги до Космосу. Не поважати людину аморально, і, відповідно, аморальною є
неповага до всього живого, що забезпечує її життя. Не поважати свій рідний
куточок землі, де народився і виріс, велич і красу природи може тільки той, хто
втратив усе людське.
Природа не тільки створила нас і забезпечує матеріальні умови нашого життя. Вона здійснює також неоціненний естетичний, емоційний вплив на нас. І, можливо, саме цей вплив природи допоможе людині прийняти рішення про необхідність загальних для всього людства екологічної моралі, екологічної і біосферної культури як етичної норми суспільства в цілому. Тому лише стратегія поведінки людини на базі положень філософської концепції біоцентризму, згідно з якою не один і не кілька видів, а все живе на Землі має право на існування, дасть змогу сформувати основи неруйнуючої поведінки людини в біосфері, адекватної вимогам сьогодення. Лише за такого підходу ми зможемо усвідомити себе невід'ємною часткою природи - потужного і надзвичайно складного злагодженого механізму. Адже згідно з еволюційним рядом систем, якщо складова функціонує не за загальними законами відповідної системи, то вмикаються механізми усунення такої складової. Носієм екологічної культури має бути кожна людина, формування цієї культури треба починати ще з колиски. Ніякі досягнення науки і техніки не можна назвати високоморальними, якщо вони завдають шкоду мільйонам людей і всій біосфері. Тому нам конче необхідна екологічна культура та мораль, яка повинна визначати і об'єднувати в одне ціле освіту, творчість, науку і практику. Якщо ми не змінимося духовно, не станемо на шлях сповідування філософії взаємозв'язку в природі всього живого і неживого, не відмовимося від споживацького ставлення до природи, не припинимо надругу над нею, то ні про яку гармонію, співжиття і розвиток людини і природи мова не йтиме. Екологічна культура є однією з основних засад безпечного майбутнього нашої унікальної планети, прогресу людства і щастя кожної людини.
Благодійна акція «Книжка в дарунок бібліотеці»
Книга – джерело знань
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди
навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам
світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє.
Книжки – це величезне багатство.
Володимир Сосюра.
Люди перестають мислити, коли перестають читати.
Д. Дідро.
Життя без книг – це хата без вікна,
Д. Павличко.
Серед книг, як і серед людей, можна потрапити в
гарну і погану компанію.
К. Гельвецій.
Читаючи в перший раз гарну книгу, ми переживаємо
ті ж почуття, як і знайомство з новим другом. Знову прочитати вже прочитану
книгу, значить знову побачити старого друга.
Вольтер.
Сучасна людина знаходиться перед Гімалаями
бібліотек в особі золотошукача, якій треба відшукати крупинки золота в масі
піску.
С. Вавилов.
... кращі з книг – ті, які дають більш за все
поживи для роздумів, і при цьому на різні теми.
А. Франс.
Книга – це духовний заповіт одного покоління
іншому, порада вмираючого старця юнакові, який починає жити ...
О. Герцен.
Твір, який читають має теперішнє; твір, який
перечитують, - має майбутнє.
О. Дюма-син.
Яке величезне багатство може бути в маленькій дібраній
бібліотеці. Компанія наймудріших і найдостойніших людей, вибрана зі всіх цивілізованих
країн світу на протязі тисяч років.
Р. Емерсон.
Секрет всесвітнього вічного успіху книги в її
правдивості.
О. Бальзак
Вікторина :«Ми – юні
друзі природи»
Мета: Формувати
цілісні уявлення про природу і навколишній світ, як сферу життя, праці і
відпочинку людини.
Виховування
екологічно грамотну та безпечну поведінку дитини в природі.
Хід заходу.
Організація.
Природа – це
казка, природа – це диво,
Все для всіх у
неї є.
Йди і ти у
природу щасливо –
Людям радість
вона дає.
У кожну пору
вона чарівна,
Придивляйся,
пізнавай.
Природа гарна,
тиха, дивна –
Вчися і
спостерігай.
Наша сьогоднішня
вікторина називається «Ми – юні друзі природи ».
Дві команди
будуть змагатися, щоб визнати кращих знавців природи.
1-й конкурс
«Загадковий».
У світі рослин
Про що будуть
загадки?
Слів на описи не
трачу, словами не передаси,
Їх земної,
безсловесної, дивовижної краси.
Люди дивляться,
п’яніють, в них кохаються віки,
Нареченим їх
дарують, заплітають у вінки.
(Квіти)
Загадка №1
В житечку
зеленім –
Факели вогненні
Цілий день
горять,
З сонечком
лягають спати.
(Маки)
Загадка №2
Від неї шовком
коси пламеніють,
Коли настоєм їх
поллють,
А що за
лікувальні квіти,
Скажіть, будь
ласка діти?
(Ромашка)
Загадка №3
Сонце луг
поцілувало –
Все довкола
жовтим стало.
Жовта фарба
побіліла,
Літній вітерець
повіяв –
Білий килимок
розвіяв.
(Кульбаба)
Загадка №4
Квіточка
маленька, голівочка біленька
На галявині
стоїть.
Про весну нам
сповіщає,
Ви не рвіть
мене! – прохає
(Підсніжник)
2-й конкурс
«Чорна скринька»
1. Ці квіти
використовуються для лікування нежиті і для вироблення ліків. (Конвалія,
Нагідки, Ромашки, Петрів батіг, Звіробій, Чабрець, Безсметрик)
2. Ці квіти
дарують свій аромат тільки вночі (Матіола, Пахучий тютюн, Флокс, Нічна Фіалка)
3. Ці квіти
вживають до страв (Кульбаба, троянда, кропива, полинка, меліса, м’ята)
4. Ці квіти
подарували свої назви цукеркам (Ромашка, Акація, Червоний мак, конвілія)
5. Які квіти
занесені до Червоної книги? (конвалія)
6. Квіти цих
дерев мають лікарські властивості(липа, акація, каштан, береза)
Конкурс
капітанів
Підсумок
Чи корисні
квіти?
Чому лісові
квіти й польові не можна рвати?
Виховна хвилинка
Діалог кульбаби
і дівчинки
Д. – Ой яка
гарна квіточка! Я тебе зірву.
К. – Не рви
мене! Ти мені зробиш боляче і мені крім тебе ніхто не побачить.
Д. – А я зірву
собі багато квітів і сплету собі віночок.
К. – але ж на
віночку ми швидко зів’янемо і тобі не буде подобатись такий віночок, ти його
викинеш.
Д. – Тоді я покажу
букет мамі і подарую їй букет. Мама зрадіє.
К. – Краще
приходь з мамою і друзями відпочивати, дихати свіжим повітрям, радіти життю і
природі. Польові квіти гарні, коли ростуть в землі.
Д. – Гаразд. Я
зроблю, як ти радиш. Зроблю фото галявини. І навіть взимку я буду радіти
сонячним квіточкам.
Конкурс №3
«Впізнай нас»
Загадка 1
Літом наїдається
А взимку
висипається
(Ведмідь)
Розповісти
- Де спить?
- Що їсть?
Загадка 2
Червонясту шубку
має
По гілках вона
стрибає
Хоч вона мала на
зріст,
Та великий має
хвіст.
Як намисто
оченята
(Білка)
Що їсть?
Як готується до
зими?
Загадка 3
Зубатий,
сіруватий по полю гуляє
Телят, овець,
зайців та кіз шукає.
(Вовк)
Що їсть?
Чи спить взимку?
Чому?
Загадка 4
Ходить сваха із
мітлою
Заміта по лісу
слід
Десь недавньою
порою
Тут відбувся їй
обід
(Лисиця)
Загадка 5
Він на вид не
показний
Довгоухий і
прудкий
З місця вскочить
в одну мить
Й перебіжками
біжить.
(Заєць)
4 Конкурс
«Пташина їдальня»
В садочку понад
тином,
Я зробив йому
хатину.
Він навколо
обдивився
Засміявся,
оселився
(Шпак)
День і ніч я
стукаю
Всі дерева
слухаю
(Дятел)
Швидко скрізь
цей птах літає,
Безліч мошок
поїдає.
За вікном гніздо
будує,
Тільки в нас він
не зимує.
(Ластівка)
Який птах має
скрещений дзьоб?
(Шишкар)
Які ноги, такий
ніс
По болоту ходить
скріз,
Хату на хаті має
Жабам рахунок
знає
(Лелека)
Ках, ках, ках
Ми всі босі на
снігах.
(Качки)
Прилетіли гості
Сіли на погості
Без сокири, без
лопати
Поробили собі
хати
(Птахи)
Підведення
підсумків
5 конкурс «Бліц
турнір»
1. Чим дихає
людина? (Повітрям)
2. Як назвати тварин
які живляться іншими тваринами? (Хижаки)
3. Як
називаються тварини і птахи, які живуть в природних умовах? (Дикі)
4. Що характерне
для будови комах? (Шість ніг)
5. Як
називаються птахи, які відлітають взимку? (Перелітні)
6. Що
утворюється з лялечкі гусені? (Метелики)
7. Як
називаються птахи, що не відлітають взимку? (Зимуючі)
8. Як
називаються рослини, які саджає і вирощує людина? (Культура)
9. Як
називаються тварини, для яких основною їжею є рослини? (Травоїдні)
10. Що
характерно в будові лише для птахів? (Пір’я)
11. Яким за
способом живлення є вовк? (Хижак)
12. Чим
вимірюється температура повітря? (Термометром)
13. Скільки в
році місяців?(12)
14. Скільки пір
року? (4)
15. Яких опадів
не буває влітку? (Сніг, іней)
16. Які явища
природи бувають влітку? (Грім, блискавка)
«Люби природу не як символ
Душі своєї.
Люби природу не для себе —
Люби для неї»,
Щодня ми озираємось і бачимо навколо себе дерева, траву, квіти, птахів, комах, тварин. Це все природа. Людина — частина її. Але у людини є можливість змінювати природу. Кожна зміна позначається на навколишньому середовищі. Змінювати природу людина повинна обережно, бо окремі дії можуть завдавати шкоди і навіть призвести до загибелі. Від людини залежить, чи збереже вона природу, чи зруйнує. Нам подобається чисте повітря, прозора вода в річках, зелена трава на лугах, могутні дерева в лісах. Це життя. І наш обов'язок — зберегти його. Без природи людина загине. Збереження природи — це збереження людини.
Пам'ятаймо, що за нами йдуть майбутні покоління. Якою ми залишимо їм нашу рідну землю, сьогодні залежить від нас.
Конкурс
малюнків «Природа очима дітей»
Конкурс віршів : «Природа у поезії»
«Письменники
і поети про природу»
Мета проведення заходу: виховання любові
до рідного краю і дбайливого ставлення до природи.
Обладнання:
виставка книг на тему «Рік екології»; портрети письменників і поетів, чиї твори
звучать, проектор, ноутбук, презентація.
Учитель. Добрий день, хлопці! Сьогодні ми проводимо
захід «Письменники і поети про природу». Поговоримо про рідну природу,
улюбленої Батьківщини.
Ми почуємо,
як письменники і поети в своїх творах прославляли рідну природу.
Не те, що
мисліть ви, природа:
Не зліпок, не бездушний образ -
У ній є душа, в ній є свобода,
У ній є любов, в ній є мова ...
Звучить пісня Ю. Антонова «Живе
всюди краса».
1
ведучий.У великій
країні у кожної людини є свій маленький куточок - село, вулиця, будинок, де він
народився. Це його маленька Батьківщина. А з безлічі таких маленьких рідних
куточків і складається наше спільне, велика Батьківщина. Батьківщина
починається на порозі твого будинку. Вона величезна і прекрасна. Для одних - це
береза біля вікна, сріблястий іній, ромашки на лісовій галявині, кущ запашної
бузку в саду, веселка, що осяває своїм світлом вмиту дощем природу. Для інших
вона - безкраї поля, степи, озера, блакитне небо.
2
ведучий.
Подивіться навколо: який прекрасний, дивовижний світ нас оточує - ліси, поля,
річки, моря, океани, гори, небо, сонце, тварини, птахи. Це природа! Вслухайтеся
в слова «природа», «Батьківщина», рід ... .Не випадково в нашій мові Природа і
Батьківщина - слова одного кореня. Наше життя невіддільна від них. Природа
напуває, годує, одягає нас. Вона щедра і безкорислива. Наша російська природа,
повна поезії і принади, зворушує і хвилює кожного з нас. Краса простий природи
- невичерпне джерело натхнення для письменників і поетів. Багато віршів,
картини, музичні твори народилися завдяки любові до неї.
Учень.
Подарувала
сповна тобі Батьківщина-мати
Все, що може вона тільки синові віддати.
Подарувала світанок і батьківський поріг,
І на тисячі років дали зіркових доріг,
Цвіт калини в полях, чистоту джерела
Відстояла в боях, пронесла крізь століття,
Подарувала тобі польові квіти,
Нескінченний, сяючий світ.
Учитель. Дійсно, природа - джерело краси. Природа
викликає у нас різні почуття: захоплення, здивування, радість, а іноді і
печаль. наука екологія вивчає наш будинок - планету Земля, на
якій ми з вами живемо, і то, як треба жити в цьому будинку. У природі все
взаємопов'язано, все залежить один від одного: якщо згасне. Сонце, все замерзне
і покриється мороком; якщо зникнуть повітря і вода - не буде чим дихати і
нічого буде пити; якщо зникнуть рослини - нічого буде їсти тваринам і людині.
Кожна зламана даремно гілка, кожна зірвана квітка, кожна спіймана метелик - це
маленька рана, нанесена природі. І якщо кожен з нас почне наносити їй рани, що
ж стане з природою ?! Природі зараз дуже важко заліковувати рани. Вона просить
нас про допомогу. Ми повинні берегти природні багатства, зберегти їх для тих,
хто буде жити на Землі після нас.
Учень.
Ти, людина,
люблячи природу,
Хоч іноді її
шкодуй.
У
розважальних походах
Чи не
розтопчи її полів.
У вокзальної
штовханині століття
Ти оцінити її
поспішай,
Вона - твій
давній добрий лікар,
Вона -
союзниця душі.
Чи не пали її
відчайдушно
І не
вичерпується до дна,
І пам'ятай
істину просту:
Нас багато, а
вона одна.
Учень. Чимало великих поетів, що оспівали красу рідної
природи. Любов до природи, турбота про неї роблять людину добрішою. Значить,
природа - джерело не тільки краси, але й доброти.
Учитель. Я пропоную послухати вірш А. Блоку «Літній
вечір»
Останні
промені заходу
Лежать на поле стислій жита.
Дрімотою рожевої обійнята
Трава некошений межі.
Ні вітерця,
ні крику птиці,
Над гаєм - червоний диск Місяця,
І завмирає пісня жниці
Серед вечірньої тиші.
Забудь
турботи і печалі,
Умчісь без мети на коні
В туман і в лугові дали,
Назустріч ночі й місяцю!
Учень. Перераховуючи твори про природу російських
письменників, не можна не згадати творчість великого Пушкіна, для якого вона
протягом усього життя залишалася джерелом натхнення. Пишність рідної природи у
віршах Олександра Сергійовича Пушкіна розкрито повністю, в рідну природу поет
черпав натхнення. Немає такої пори року, про який Пушкін не написав би чіпали
душу ліричних рядків. Найбільш піднесені слова в цих віршах звучать природно,
точно описуючи явища і картини природи.
Учень. Анна Ахматова була великим поетом. Вона
любила життя, тому так красиво про неї писала: Коли шарудять в яру лопухи, І
никне гроно горобини червоної, Складаю я веселі вірші Про життя, що гине, гине
і прекрасною.
Учень. лірика Рубцова дуже
мелодійна, співуча. На його вірші написано багато відомих, улюблених всіма
пісень. Н. М. Рубцов називає себе щасливим, поки для нього і його
одноплемінників «горить зірка моїх полів». Зірка - один з головних символів
поезії Н.Рубцова, таємниця Людства, символ Всесвіту, вічності, долі, безсмертя.
Вона вабить, кличе, притягує, чекає, запрошує, горить, сподівається, дає надію.
Із зіркою поет пов'язує долю людини.
Учень.І особливе місце займає Афанасій Фет - поет,
цінитель «чистого мистецтва», який показав важливість кожного явища природи,
кожної миті життя.
Творчість
Фета просякнуте любов'ю до природи. У кожному слові ми можемо відчути трепетне
ставлення поета до її красі.
Учитель. Тепер послухаємо вірш, де природа
знищується руками людини.
Учень. Ігор Северянин Що шепоче парк ...
Про кожному
новому свіжому пні,
Про гілки,
зламаною безцільно,
Сумую я душею
смертельно.
І так
трагічно боляче мені.
Тане парк,
рідшає глушина,
Рідшають
yoловие кущі ...
Він був
колись ліси гущі,
І в дзеркалах
осінніх калюж
Він
відбивався велетнем ...
Але ось
прийшли на двох ногах
Тварини - і
по долинах
Сокира розніс
свій гучний помах.
Я чую, як,
слухаючи гуду
Вбивчого
сокири,
Парк шепоче:
«Незабаром я не буду ...
Але я ж жив -
була пора ... »
учитель. Не тільки поетів хвилює порушення гармонії
відносин між людиною і природою, а й письменники дуже часто звертаються до цієї
проблеми.
Учень. З самого дитинства нас вчать тому, що
природу треба любити і берегти, намагатися зберегти її цінності, які так
необхідні людині. І серед безлічі великих російських письменників, що зачіпали
в своїх творах тему природи, Михайло Михайлович Пришвін, якого
називали «дідком-Лесовичка» вітчизняної літератури. У його творах розмовляють
не тільки люди, а й дерева, тварини. Всі вони допомагають людині, і така
допомога є взаємною.
Учень. М. Пришвін був не тільки письменником, що
оспівує рідну природу, але ще і вченим, мандрівником і поетом. Прикладом його
твори про природу може служити «Комора сонця» - розповідь, що входить в число
кращих творінь автора. Письменник в ньому показує, наскільки глибока зв'язок
між людьми і світом, який їх оточує. Описи настільки гарні, що читач ніби на
власні очі бачить стогнуть дерева, мрачноватое болото, стиглу журавлину.
Учень. «Любов до рідної природи - один з
найважливіших ознак любові до своєї країни ...» Це слова письменника К.Г. Паустовського, Майстри опису російського пейзажу,
письменника, серце якого було переповнене ніжністю і любов'ю до рідної природи . Доброта, милосердя, співчуття, вміння
співпереживати, виправляти зроблені помилки червоною ниткою проходять через
його твори, написані для дітей.
Учень. Розповідь "Заячі лапи" вчить
любові до природи, до тварин, вчить тому, що не можна кидати жива істота, що
врятувало життя. Крім того, в оповіданні йдеться, що задумане потрібно доводити
до кінця, не опускаючи руки на половині шляху, адже дідусь і онук з великими
труднощами врятували зайця. І ще ця розповідь вчить тому, що іноді ми завдаємо
біль природі і за це нам слід каятися.
учитель. У Астаф'єва є книга, називається «Затеси».Затеси - це зарубки на дереві, які роблять
мисливці-таёжнікі, щоб знайти зворотну дорогу, не заблукати. У цій книзі
зібрані маленькі розповіді (їх називають поетичні мініатюри). Кожен з
розповідей залишає теж зарубку, тільки не на дереві, а в душі, серці читача,
змушує задуматися про моральні проблеми: про жорстокість і доброту, про борг,
честі, зраду, про відповідальність людини перед своєю землею.
Письменник
порушує проблему виховання дітей на основі ставлення до природи, до всього
живого.
Розповідь
«Хвостик».Починається
словами: «Сміється, заливається, регоче хлопчик ».
Яким малює острів Астаф'єв? Спочатку письменник
милується островом. Він захоплений красою острова.Овсянскій острів . Це
прекрасний куточок, формою нагадує голову, в будь-який час року гарний
по-своєму. Особливо навесні, коли цвіте черёмушнік. Але прийшла людина.
Побудував гідроелектростанцію. Захудала на острові трава, всохли чагарники,
перестала цвісти і народжувати черемха, обвуглилися, почорніли її гілки. Люди
стали будувати дачі, під пісню «Чи то ще буде» розповзлися по острову. Астаф'єв
виносить вирок вищій істоті-людині. «У сенсі виділення сміття і нечистот з
людиною ніхто не може зрівнятися - ні птах, ні звір».
Учитель.
Над чим же сміється хлопчик?
Давайте послухаємо уривок розповіді «Хвостик»
Учень.
читання уривка розповіді В. П. Астаф'єва "Хвостик" «Сміється хлопчик
на березі. Побачив щось не просто смішне, а потішне, ось і регоче. Підходжу,
виявляю: біля вчорашнього недільного кострища, серед недоїдків і битого скла,
варто вузька консервна банка, а з неї стирчить хвостик ховраха і покручені
задні лапки. І не просто так стоїть банка з наклейкою, на якій красується слово
«М'ясо», на газеті коштує, і не просто на газеті, а на розвороті її, де крупно,
на всю смугу, намальована художником «шапка»: «На захист природи» . «Шапка»
підкреслена не те червоним ламаним олівцем, не те губною помадою, через всю
смугу хитаються промокли червоні літери, з них складено слово: «Відгук». Що ж
ти смієшся, хлопчик? - ХВО ... ХВО ... хвостик! Так, хвостик ховраха смішний -
нагадує він житній колосок, з якого вибито вітром зерно, жалюгідний, рідкісний
хвостик - що не сіють нині в заріччі хліба. Дачними ягодами ховраху не прожити,
ось з голоду і подався крихти по березі підбирати, тут його зловили веселі
гуляки і засунули в банку, судячи з подряпин на обгортках, засунули живого. І
«відгук» на газеті, здогадуюся я, написаний не олівцем, а кров'ю звірятка ».
Учитель.
висновок: людина знищує красу природи своїми руками.
Жорстокість цього хлопчика лякає письменника. Саме з таких хлопчиків
з'являються «дременув» та інші вбивці і насильники. Тут добро стикається зі
злом. Розповідь В.П.Астафьева - це попередження людству, і, перш за все,
молодому поколінню. Своє завдання автор бачив в тому, щоб « вчити розуміти добро, не доводити людину до самознищення і
знищення всього живого на землі ».
Учитель. Берізку милу, рідну здавна вважають
символом Росії, символом Батьківщини. Берізка оспівана в поезії і прозі, в
музиці, живопису. Росія і береза! Ці два поняття нероздільні.
Учень.
На галявині,
на пагорбі
Під вікном, серед полів
Білокрилі берізки - символ
Батьківщини моєї.
Ти така мила
мені
До будь-якої росинки,
В твоїх просторах
Дрімає тиша,
Березовий, Радянська Росія
Ромашковая, добра країна.
Учитель. Але більше стискається серце, коли бачиш
покалічене дерево. Адже воно живе!
Учень.
У весняний
спеку хлопчисько злий
Пронизав ножем кору берези -
І краплі соку, точно сльози, -
Текли прозорою струменем.
Пастух кору надрізав у берези,
Схиляючись, тягне солодкуватий сік.
За краплею крапля капає в пісок
Берези кров, прозора, як сльози.
І ось вона, від муки холодіючи, зів'яне до майбутньої весни.
Зсохне стовбур, і гілки оніміють,
І помертвеют коріння в глибині.
Учитель. Послухаємо вірш поетеси Олени
Колокольниковому.
Учень.
Чи не
розоряйте пташиних гнізд,
Не вбивайте
пташок малих,
Щоб
повернувся співочий дрізд,
Весною пісня
не замовкала.
Ти - володар,
о людино!
Нехай дасть
твоя рушниця осічку,
Хай не
проллється кров на сніг,
З берегів
нехай вийде річка.
Природа
просить: «Пощади!»
Жорстокість
майбутнім чревата,
Задумайся, що
попереду?
Чи не
уникнути тобі розплати.
Вона вміє все
прощати,
Змахне сльозу
рукою осики.
Не примушуй
її страждати,
Адже вона
мати -
Так будь їй
сином.
Учитель. Цей вірш можна назвати криком душі людини,
якій не байдуже, що робиться в навколишньому світі. Тут основна думка - не
можна знищувати природу.
Послухаємо
вірш Габдулли Тукая «Дівчинка і Метелик» Дівчинка:
Метелик, як же так?
Цілий день ти літав
І зовсім не втомився?
Розкажи, як ти живеш?
Що ти їси? Що ти п'єш?
Де твій світ? Де твій дім?
Розкажи про все.
метелик:
Я живу на луках, і в садах, і в лісах,
Я літаю весь день в блакитних небесах.
Сонця ласкаве світло осяває мій дах,
Мені їжа і питво - аромати квітів.
Але живу я недовго - не більше дня.
Будь же доброї зі мною і не чіпай мене!
Г. Тукай
Учитель. Природа - наша комора.
Все в ній є для життя. Але, як будь-яка комора, вона поступово виснажується.
Мабуть, з більшою тривогою повинні замислюватися про це ми. Людина використовує
природу в своїх інтересах, отже, і охороняти він її повинен в своїх же
інтересах.
Хлопці, ми
повинні зберегти природу нашої Батьківщини для нас і наших нащадків. Охорона
природи - святий обов'язок кожного. Свято ставитеся до всього живого. Людина
занадто довго брав від природи і не замислювався, що її багатства і щедрість не
вічні, що брати їх треба розумно, витрачати дбайливо і що колись вони можуть
вичерпатися.
Учень.
Бережіть!
Бережіть
Землю, Жайворонка в блакитному зеніті,
Метелика на листках березки,
На стежці сонячні відблиски,
На каменях грає краба,
Яструба, що парить над полем,
Півмісяць над річковим покосом,
Ластівку, миготять в житі!
Бережіть Землю!
Бережіть! М.Дудін
Учитель.Завершуючи наш захід, ми з упевненістю можемо
сказати: «Природа - справжній храм краси. Дуже важливо, щоб ви, хлопці, так
само навчилися цінувати природу, і життя стане для вас багатше і цікавіше. Не
будьте байдужими і безсердечними. Хто любить природу, той не зіпсує дерево, не
зірве квітку, не знищить птицю. Дерево, Трава, Квітка і Птах Не завжди вміють
захиститися. Якщо будуть знищені вони, На планеті ми залишимося одні.
Любіть отчий
край, поважайте природу, дбайливо і раціонально ставитеся до використання
природних скарбів. Пам'ятайте, що «охороняти природу - це значить охороняти
Батьківщину»!
Конкурс
«Відгадай загадку»
Хлопцям
необхідно відгадати загадки про тварин, рослинах, рибах. Загадки написані на
картках. Щоб було цікавіше, картки можна зробити у формі риб, тварин, листя
різних дерев
1. Ніхто її
не лякає, а вона тремтить (Осика).
2. Сукня
загубилося, гудзики залишилися (Горобина).
3. Сама
холодна, а людей палить (Кропива) .
4. Стоять в
поле сестрички - жовтий вічко, білі вії (Ромашки) .
5. Бажаний
гість з далекого краю під вікном живе (Ластівка).
6. Яка птах і
яку квітку долю передбачать? (Зозуля і ромашка).
7. Літо за
орачем ходить, а під зиму з криком йде (Грак).
8. Сиджу на
дереві: червона, як кров, кругла, як куля, смачна, як мед (Вишня).
9. Витріщивши
очі сидить, по-французьки говорить, по-людські плаває (жаба).
10. Не миша,
не птах, в лісі пустує, на деревах живе, і горішки гризе (білка).
ПАМ'ЯТКИ
З ОХОРОНИ ПРИРОДИ
1.Отправляясь
на екскурсію в природу, слід пам'ятати, що основний закон мандрівника - дбайливе
ставлення до природи.
2.В лісі ви в
гостях у зеленого друга, тому не робіть того, що не стали б робити у свого
товариша в гостях.
3. Будь-який
шкоду, завдану нами природі, перш за все, обертається проти нас.
4.Убіл сову -
втратив тонну зерна; вилив в річку або озеро негідне автомобільне масло -
загинули сотні мальків риб; розорив гніздо птахів - залишив в живих тисячі
шкідливих комах; зламав дубок або кленок - позбувся декількох кубометрів
деревини.
5. У
будь-якому лісі можна знайти сухих гілок для багаття, щоб приготувати їжу, але
від величезних багать - головних пожирачів лісів - необхідно відмовитися.
6. Треба
пам'ятати, що кущ, зрубаний на кілочки для намету, росте 5-8 років; дерево,
вбрання для багаття, - 15-20 років; сліди лісових пожеж зберігаються 50 років.
поезії
Павла Тичини»
Тема. Природа у поезії Павла Тичини.
Матеріал уроку: «Павло Тичина» (про нього), П.Тичина «Гаї
шумлять», «Хор лісових дзвіночків».
Мета. Ознайомити школярів із життєвим та творчим шляхом Павла Тичини,
удосконалювати навички правильного і виразного читання, розвивати образне
мислення, зв'язне мовлення; виховувати естетичні почуття, любов до природи.
Методично-дидактичне забезпечення. Портрет П.Тичини, виставка книг, картки для
контролю техніки читання, Пошукові таблиці з читання, картини природи.
Хід
уроку.
І. Етап орієнтації.
1. Організація класу.(діти стоять у колі)
- Діти, подивіться скільки гостей прийшло
до нас на урок. Давайте привітаємо їх.
Доброго ранку, доброго
дня,-
вітаєте ви і вітаю вас я.
Хай плещуть долоньки,
хай тупають ніжки,
працюють голівки і сяють усмішки.
Доброго ранку, доброго дня
Вітаєте ви і вітаю вас я.
- До якого уроку ви приготувалися?
- Над яким розділом працюємо?
- Що зазвичай ми робимо на уроках читання?
2. Робота за таблицями Шульте. Гра
«Друкар»
- Надрукуйте ім'я та прізвище автора, з
творчістю якого будемо знайомитися на уроці. (Павло Тичина)
3. Контроль техніки читання.
- Прочитайте уривок вірша за 30 секунд.
Осінь така мила,
осінь
славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику.
Кашка у жменці,
скибка у пазусі,
грушки в хвартушку.
Осінь така мила,
Осінь славна.
ІІ. Етап покладання меті.
1. Ознайомлення учнів з темою і планом
уроку.
- От і сьогодні на уроці, тема якого
«Природа у поезії Павла Тичини», ми:
1.
Ознайомимось з життям та
творчістю Павла Тичини.
2.
Опрацюємо його поезії
«Гаї шумлять» і « Хор Лісових Дзвіночків».
3.
Будемо вчитися виразного
читання.
4.
Працювати в парах,
групах.
ІІІ. Етап проектування.
- Але перед початком роботи, я хочу
розкрити вам один секрет. Працюючи злагоджено, уважно, використовуючи свої
знання та вміння, спробуємо створити вітальну листівку до найдобрішого,
найсвітлішого свята весни. Я впевнена, що ви здогадалися до якого...
- Запрошую вас до роботи.
Очікування учнів.
- Ви отримали картки. Запишіть на них свої
очікування від уроку.
IV. Етап організації виконання плану
діяльності.
1. Ознайомлення учнів з життям
П.Тичини.
а) Виступ групи «дослідників».
Павло Григорович Тичина народився в селі
Піски на Чернігівщині в родині сільського дяка і вчителя «школи грамоти». Його
дитинство пройшло у злиднях і нестатках. У сім'ї Тичин росло дев'ятеро дітей,
тому Павлусеві з дитинства прийшлося заробляти на кусок хліба.
Батько Павла Григоровича мав талант
педагога. Маленький хлопчик міг годинами сидіти на печі і слухати цікаві
розповіді. Саме там він і навчився читати. Багато казок і пісень знала мати -
добра, мила жінка, яку дуже любив Павлусь. Вечорам, коли збиралася родина,
батько грав на гармонії, а всі співали.
Початкову освіту поет отримав у сільській
школі. Він мав неабиякі музичні та вокальні здібності, а любов до музики і
художнього слова йому прищепила перша вчителька Серафима Миколаївна
Морачевська.
Мав Павло хист і до малювання. Починав
малювати вуглиною, пізніше олійними фарбами. Початковий період творчості Тичини
припадає на роки навчання в Чернігові. Його твори для дітей виходили у багатьох
збірниках і окремими книжками. Це такі твори: „А я у гай ходила...", „Хор
Лісових Дзвіночків", казки „Івасик-Телесик", „Дударик".
Прекрасний знавець рідного слова Павло
Тичина постійно вивчав мови інших народів. Він знав 15 мов: російську,
болгарську, французьку, турецьку та інші. Помер 16 вересня 1967року в Києві.
Похований на Байковому кладовищі.
б) Самостійне читання статті «Павло
Тичина» (мовчки)
- Ви уважно прослухали розповіді
«дослідників». А тепер, прочитавши статтю, зробіть позначки, яка інформація є
новою.
в) Робота в парах.
- А тепер хвилинку попрацюйте в парах,
придумайте запитання до тексту.
г) Гра «Мікрофон»
(діти самостійно обирають того, хто буде
відповідати на їх питання)
д) Самооцінка учнів.
- У кожного з вас є таблиці самооцінки.
Намалюйте квіточку на тому числі, яке відповідає, на вашу думку, рівню знань.
2. Підготовча робота до сприймання поезії
П.Тичини «Гаї шумлять».
а) Розгляд ілюстрацій.
б) Бесіда.
- Що зображено на картині?
- Яка пора року? Доведіть свою думку.
3. П.Тичина «Гаї шумлять».
а) Слухання вірша «Гаї шумлять» (читає
вчитель)
- Яка з ілюстрацій найбільше відповідає
змісту вірша?
- Про що розповідається у вірші?
- Від чийого імені ведеться розповідь?
б) Словникова робота.(на картках слова)
Горить, золото, співаючи, нивами, дивуюся,
переливами, кохаючи, поколото, тремтить, милуюся, зворушений.
читання слів «луною»;
(я - голосно, усі - тихіше)
читання слів, що римуються.
(складіть слова, які римуються парами)
в) Повторне читання вірша учнями. (мовчки)
г) Вибіркове читання.
- Підтвердить рядками вірша, що героєм є
сам автор.
- Які картини природи змальовано у вірші?
- Які почуття переживає автор?
- Прочитайте вирази, вжиті в переносному
значенні.
- Знайдіть і продовжить порівняння:
·
«купаючи мене, мов...»
·
«неба край - як...»
·
«горить-тремтить ріка,
як...»
д) Робота в групах.
Складання схеми виразного читання.
·
І група - перша строфа.
·
ІІ група - друга строфа.
·
ІІІ група - третя
строфа.
·
ІV група - четверта
строфа.
Перевірка виконаної роботи. (за записами,
зробленими на дошці)
е) Робота над виразним читанням,
відповідно до складених схем.
є) Читання вірша вголос. Гра «Хлопчики -
дівчатка»
є) Самооцінка учнів.
- Оцініть свою роботу. Намалюйте квіточку.
4. Підготовка учнів до сприймання вірша
«Хор Лісових Дзвіночків».
- Готуючись до уроку ви працювали у
центрах діяльності. Яке завдання у вас було?
а) Центр мистецький.
- Працюючи у мистецькому центрі, ми
дізналися, що Дзвіночки - це квіти, які починають цвісти влітку. Вони мають
форму дзвіночків, синього кольору, невеликі за розміром. В наш час виведено до
сотні різновидів цієї квітки. Дзвіночки або Дзвоники зустрічаються на луках, у
лісах, у полі, у дібровах і, навіть, у квітнику. Ми вирішили зобразити її, щоб
вам було зрозуміло яка це чудова квітка.
б) Центр читання.
- Ми провели пошукову роботу. Тепер знаємо
і хочемо, щоб ви теж знали, що про Дзвіночки, ці прекрасні квіти, писали багато
поетів. Послухайте.
Дзиґи-дзвіночки
Водять таночки.
В полі дзвін, в лісі дзвін,
Дзінь-дзілінь, дзінь-дзілінь.
М.Голець.
Хтось співає
дінь-дзінь-дзінь,
Пісня лине в голубінь.
Це Дзвіночки звеселяють,
Бджілок-трудівниць скликають.
Н.Файдер.
Між травичкою стовпочки,
На стовпочках, глянь, дзвіночки.
Калатають синьо-цвітні:
- Літо, літо, літо, літо.
О.Лятуринська.
Ми дзвіночками звемося,
Хоч ніхто не чув ніколи,
Щоб хоч раз ми подзвонили
Тими дзвониками в полі
Бо ми квіти ніжно-сині,
В полі нас гойдає вітер,
І беруть медок з нас бджоли
І мохнатий джміль сердитий.
М.Познанська.
Дивні квіти розцвіли в
діброві,
Люди їх назвали дзвоники чудові,
Вітер колихає голівоньки сині,
А вони співають пісеньку дитині.
М.Романів.
- Дякуємо вам. А ще в перекладі з мови
квітів, коли дарують Дзвіночки виказують почуття вдячності.
5. П.Тичина «Хор Лісових Дзвіночків».
а) Читання вірша підготовленим учнем.
- Послухайте як написав про ці квіти Павло
Тичина у своїй поезії «Хор Лісових Дзвіночків»
- Який настрій створює вірш?
б) Читання вірша учнями. Гра «Причеп»
- Які слова дзвенять?
- З якою метою використано повтори?
- Що Дзвіночки славили у своїй пісні?
- До чого закликають хмарки?
в) Самостійна підготовка учнів до виразного
читання вголос.
(читання учнями мовчки)
г) Конкурс на кращого читця.
- Прочитайте вірш так, щоб ми почули спів
квіточок.
д) Самооцінка учнів.
- Зверніться до карток оцінювання.
V. Етап контрольно-оцінювальний.
1. Гра «Так-ні». (знак +, якщо згодні з
твердженням, знак -, якщо не згодні)
Ми ознайомились з творчістю Павла
Семеновича Тичини.
Поет народився у селі Пісках на Черкащині.
У своїх віршах Павло Григорович описував
своє тяжке дитинство.
У поезії «Гаї шумлять...» передано
захоплення, любов, ніжність автора до природи.
«Хор Лісових Дзвіночків». Читаючи його, ми
відчуваємо як співає лісова галявина.
(- + - + +)
Перевірте свої записи. Позначте бал.
Чого вчить вас поезія Тичини?
2. Самооцінювання роботи.
- Подивіться на свої картки оцінювання. Намалюйте
останню квіточку. Ви їх здасте, я перегляну, теж оціню вашу роботу і повідомлю
вам.
3. Підсумок.
- Я запрошую вас зі своїми квіточками.
Якщо очікування справдилися, то прикріпіть їх на нашу листівку.
- Чи все заплановане ми виконали?
(діти за допомогою вчителя складають
вітальну листівку)
Екологічний брейн-ринг:
«Земля – наш
дім»
Мета заходу:
виховувати в учнів любов, людяність, доброту, почуття патріотизму, викликати
почуття відповідальності за майбутнє нашої планети, нашої Землі. Врятуймо
Землю! Якщо кожен із вас врятує маленьку Батьківщину – свій рідний край – то
через десятки, а може і сотні років, він озветься в серцях вдячним дзвоном.
Екологія – це наша спільна проблема і в битві з природою переможців немає.
1.
Вступне слово викладача.
Дорогі друзі!!! Запрошуємо вас до участі в екологічному заході:
«Живе обличчя моєї Землі»
Давайте спробуємо зазирнути в її обличчя, побачити як вона як співає…, радіє,
почути як плаче… , як стогне від болю, якого їй завдають люди
2.
Звучить пісня «Україна» у виконанні Т. Котінової (відеоролик «Моя Україна»)
Ведучий
1. Кожного ранку ми відкриваємо двері нашого дому в новий день. По один бік
дверей залишається наш маленький домашній світ, родина, дитинство; а по другий
– світ зовнішній. Цей світ величезний, ім’я якому – Земля.
Ведучий 2. Здраствуй, моя рідна земле! Якою прекрасною і величною ти є... ЗЕМЛЯ
— рідна і близька, дорога і українська, бать¬ківська, улюблена, велика, родюча,
багата , тепла і щедра, холодна, пахуча і прекрасна, квітуча і неозора, наша,
неосяжна і весняна, осіння, убога, добра і плодюча, свята, зелена, чудова,
життєдайна, урожайна, запашна, миролюбна, приваблива, найкраща, сіра, сумна,
годувальниця; земля предків.
Ведучий
1. «Дивлячись на Землю з космосу, ти розумієш, що всі ми, незалежно від того,
на якому континенті живемо, і в якому місті, всі ми - брати і сестри, Земля -
наш спільний дім, який ми повинні оберігати і про який повинні піклуватися». Її
обличчя під впливом діяльності людини постійно змінюється. Ми - люди кінця XX
століття - майже ненароком для себе раптом опинились у подвійній ролі свідків і
винуватців катастрофічних змін на Землі. Глобальні проблеми сучасності,
стосуються не лише однієї окремо взятої держави, а й усіх країн світу. Виникли
ці проблеми не сьогодні й не вчора. Як свідчать стародавні літописи, ще близько
4 тисяч років тому Вавілонський цар Хаммураті, а пізніше - китайські й
монгольські імператори та європейські монархи вже дбали про збереження природи
й видавали накази про охорону лісів, трав`яного покриву степів, водних джерел.
Ведучий 2. Cвяткування Дня Землі 22 квітня. Це свято єднання народів планети у
справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних
ресурсів, якими наділила нас природа. Вперше День Землі був відзначений у 1970
і з того часу проводиться щорічно 22 квітня. Це свято чистої Води, Землі і
Повітря. Свято, яке має на меті об’єднати людей планети щодо захисту
навколишнього природного середовища, привернути увагу людей до проблем екології
нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли
кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для
вирішення екологічних проблем. Вей день кожен мешканець планети може зробити
свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від
сміття прилеглі території, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на
день від використання автомобіля.
3.
Демонстрація фільму «Планета нуждается в каждом из нас».
4. Твір –
мініатюра «Чи належить довкілля людству?» (Ірина Ярохович)
Слово
«довкілля» говорить само за себе: довкілля – це те, що оточує нас, те, чим ми
дихаємо і живимося. Без природи та її ресурсів людство не зможе прожити і дня.
Як на мою думку, природа дала все можливе, аби людям було добре жити. Але
виникає питання: що ж дала людина взамін природі?...
Засмічені вулиці, ліси, міста, висушені річки,вирубані ліси. Винайдено багато
нових приладів, які випромінюють негатив природі. Змінюючи її, ми руйнуємо
природний стан довкілля і завдаємо шкоду самим собі.
Зробивши нове відкриття чи машину за для комфорту людства, ми забуваємо, що
приносимо шкоду фауні та флорі нашої планети. Тварини просто зникають внаслідок
діяльності чи бездіяльності людини, суспільства.
Цей список можна продовжувати, але завжди буде присутнє слово
«людина…людина…людина».
Людину створила природа ідеальною, а чи зможемо і ми зробити її такою ж
ідеальною, не приборкуючи її до себе і для себе?
Давайте лілеїти і берегти нашу природу,нашу Землю, збагачувати вдосконалювати,
робити щось не тільки за для себе, а й для інших! Думати не тільки про
сьогоднішній день, а й про завтрашній.
Адже в цьому світі нікому і ніщо не належить, і ніхто не має права щось
приборкувати за для себе. Якщо кожен із нас буде дотримуватися цих пріоритетів
– нам вдасться зберегти природу і все живе на Землі! Не забувайте, що наша доля
– це доля нашої рідної Землі. (Ірина Ярохович)
5.
Звучить пісня « Свята моя Земля», Т. Повалій (відеоролик «Рідна земля»)
Викладач
1. Весь наш сьогоднішній добробут, наш поступ у завтра передусім залежить від
землі. Від її щедрості, її безсмертя. Як зберегти нам живу силу землі, її вічну
родючість? Як примножити плоди землі, досягти того, щоб нива наша завтра була
багатішою? Це складне питання стоїть перед нами і вимагає його розв'язання.
Викладач 2. Небачено активна й здебільшого непродумана діяльність людини,
супроводжувана знищенням природних ресурсів і забрудненням навколишнього
середовища, призвела до того, що нині наша планета перебуває в критичному
стані, коли до глобальної катастрофи залишилися лічені кроки. Але через свої
хибні моральні принципи, духовне зубожіння, деградацію екологічної свідомості і
совісті ми знову опинилися на порозі нового, чи не найжахливішого етапу
виживання – екологічної кризи.
6.
Демонстрація фільму «Спасение планеты в наших руках»
Ведучий
1. Глобальне знищення природи – то лише побічний результат згубної діяльності
суспільства. Екологічна драма розгортається на наших очах. Ми бачимо це,
розуміємо, що це дуже серйозно, але чому ж тоді не припиняється цей страшний
"марафон", що неминуче приведе людство до загибелі? Екологічна
ситуація вже близька до критичної. Потрібні нові ідеї, зусилля і колосальні
матеріальні витрати, щоб зупинити катастрофу. Тому ставлення людини до природи
нині набуває такого самого морального значення, як і ставлення людини до
людини.
Учень 1.
«Прости нас, Земле, нас – людей століття
Яке надбало стільки лиходій,
Що вистачить на кілька поколінь
Внаслідок людської перемоги над усім живим, що просить допомоги.
Прости нам, Земле,спалені ліси,
Прости ґрунти збіднілі й неродючі
І атом той, що вирвався на волю,
Перевернув людську нелегку долю.
Прости нас, Земле, все-таки, прости,
Бо голова всьому живому – ти.
Можливо, розум людства не засне –
І він проснеться і тебе спасе»
7.
Демонстрація фільму «Прости Земля».
Ведучий
2.
Я б вигадала іншу Україну,
Якби Її на світі не було...
Її плекала б, мов малу дитину,
Щоб українство мальвами цвіло.
Я б на коліна стала перед Богом,
Молилася б за Неї день і ніч.
Я відшукала б зоряну дорогу.
Для Неї запалила б сотні свіч.
Я б вимріяла іншу Україну,
Якби Її на світі не було.
Молюсь за Неї, доки є ще днина,
Щоб українство в безвість не пішло...
8.
Звучить пісня Ю. Рай «Балада про Землю» (відеоролик Н. Май «На нашій Україні»)
9. Вірш
“Земля”(читці)
Учень 2.
Така планета наша, ніби казка!
Чарівна, дивовижна і ясна.
Бо ж гріє Землю сонечкова ласка,
Водичкою вмивається вона,
У гарних квітах дивно розквітає,
В зелених травах, в чарівних лісах.
Світанок ніжний пташка зустрічає
І все дзвенить, купається в піснях.
А над усім цим дивом синє небо,
Хмарки біленькі хтось намалював.
І нам здається всім, що так і треба,
Та хто ж нам світ такий подарував?
Таку красу, таке безмежне диво,
Ці звуки, форми, барви-кольори,
Хто це підніс в дарунок милостиво?
Це просто диво, що не говори.
Учень 3.
Така природа всіх нас зустрічає!
І скільки ти б не жив на цій Землі.
Вона дивує, радує, вражає,
І в зрілості, і доки ще малі.
І не дає ніколи збайдужіти,
Підносить нам сюрпризи повсякчас.
То ж бережіть цю Землю, любі діти,
Вона родила і зростила нас.
Вона нам мати, бо життя дарує,
Годує всіх, для нас цвіте й росте.
І щедрістю безмежною дивує,
Та пам’ятайте завжди і про те,
Що ми тут гості, а природа вічна,
Вона й до нас уже давно була.
Така ж чудова, дивна і лірична…
Не заподійте цьому світу зла.
10.
Звучить пісня «Це моя земля» у виконанні Вероніки Колесник (відеоролик «Про
Україну»)
11.
Ведучий 1. Дякуємо всім за увагу і сподіваємося, що наша сьогоднішня зустріч
нікого з вас не залишила байдужим.
