Подвиг заради майбутнього. День українського доброволця

 

4 березня в Україні відзначається День українського добровольця, постанова № 1822 Верховної Ради України «Про встановлення Дня українського добровольця» від 17 січня 2017 року. В цей день українці вшановують захисників незалежності, суверенітету, і територіальної цілісності України.

Шкільна бібліотека до Дня українського добровольця підготувала експрес-виставку.

14 березня обрано не випадково. Саме цього дня 2014 року 500 бійців-добровольців «Самооборони Майдану» відправилися на тренувальну базу в Нових Петрівцях. Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити — саме ці батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати професійну заміну.

Саме завдяки добровольцям — їхній мужності, відданості національним інтересам і щирому патріотизму — вдалося зупинити російського агресора, мобілізувати сили в тилу й озброїти армію. Загалом у війні на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

В історії України одним із перших прикладів добровольства можна вважати Запорозьку Січ — воєнізовану структуру сформовану з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну. Інший яскравий приклад – легіон «Українських Січових Стрільців», що теж формувався на добровольчих засадах. Під час Другої світової війни добровольці теж першими стали на захист Вітчизни.

10 березня - День Державного Гімну України

 

Державний Гімн України – один з головних символів держави поряд з Прапором і Гербом.

Сучасний Гімн України був створений восени 1862 року, коли український вчений-етнограф, поет і журналіст, активний діяч Павло Чубинський написав патріотичний вірш «Ще не вмерла Україна». Поширившись на західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів. Отець Михайло (Вербицький), відомий композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього.

Вперше надрукований у 1863, з нотами – в 1865 році. 10 березня 1865 року в польському місті Перемишль уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Це було перше публічне виконання як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. На платівку він вперше записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського.

У 1917–1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним з державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року американське видання «The New York Times» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу Гімну України.

За радянських часів вперше Гімн було виконано на сцені фестивалю Червона рута 24 вересня 1989 року.

Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну 15 січня 1992 року, а 6 березня 2003 року парламент України ухвалив Закон «Про Державний Гімн України» на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Гімн України справді дивовижний і унікальний. Це наша ідеологія, цілі нації та державні пріоритети. Зараз, коли наші Герої виборюють територіальну цілісність нашої держави, Гімн має особливе значення для всіх і є тою духовною ланкою, що єднає нас із попередніми поколіннями борців за незалежність.

Слава Україні!

Героям Слава!

Слава нашим Захисникам!

210 років від народження Т.Г.Шевченка

 

• Сьогодні всі українці відзначають 210-ту річницю від Дня народження славетного українського поета, гуманіста і мислителя – Тараса Григоровича Шевченка.
  

Тарас Шевченко – символ вільної думки, борець за права людини, вічний відсторонений від часу, чия творчість і досі вражає своєю глибиною та актуальністю. На шляху до свободи та гідності, який він прокладав через свої вірші та картини, ми бачимо натхнення та віру у краще майбутнє.

Тарас Шевченко є одним з найвидатніших поетів в українській літературі. Його поезії відзначаються виразністю мови, глибоким емоційним змістом і соціальною народною спрямованістю. Він зробив значний внесок у розвиток української поезії і став символом національної самосвідомості. Крім літературної діяльності, Тарас Григорович був також видатним художником. Його картини, гравюри і малюнки відображають життя українського народу, традиції, звичаї та страждання. Він підняв українське мистецтво на новий рівень і став його невід'ємною частиною. Наш геній був відомий своєю гострою соціальною свідомістю та боротьбою за права селян і народу загалом. Він виступав проти соціальної нерівності, кріпосного права, знущань з боку поміщиків і царського правління. Його творчість і публічна діяльність мобілізували українців до боротьби за свої права та гідність. 

Тарас Шевченко відіграв ключову роль у формуванні національної свідомості та ідентичності українського народу. Його творчість сприяла укріпленню національної гордості, усвідомленню власної історії та культурного спадку. Тарасовий подвиг надихає воїнів ЗСУ на нові перемоги та звершення.

Нехай Шевченкові ідеали завжди будуть нашим провідником у навчанні, розвитку та захисті Батьківщини, як наш внесок в успішне майбутнє незалежної європейської України.

З нагоди цієї знакової дати бажаємо всім натхнення, мужності та творчої енергії. Нехай кожен з нас здійснює свої мрії та присвячує свою працю добробуту нашої країни.

200 років від дня народження Костянтина Дмитровича Ушинського

 2 березня виповнилося 200 років від дня народження Костянтина Дмитровича Ушинського, видатного педагога, засновника наукової педагогіки і народної школи, автора праць з теорії та історії педагогіки.

Костянтин Ушинський відносився до плеяди славетних українських педагогів і належить Україні, з якою завжди був кровно та духовно пов'язаний. Його ім’я настільки ввійшло у вітчизняний історико-педагогічний контекст, що сьогодні неможливо собі уявити історію педагогічної науки без цієї постаті.

Костянтин Дмитрович Ушинський є фундатором наукової педагогіки й народної школи. Він розробив цілісну дидактичну систему, визначив основні шляхи і засоби розвиваючого навчання, розкрив принципові питання змісту освіти, його пристосування до особливостей дитячого віку. Автор праць з теорії та історії педагогіки, який першим поєднав педагогіку з психологією та іншими науками про людину, створив підручники для початкового навчання «Рідне слово» та «Дитячий світ», розробив програму педагогічної освіти, проект учительської семінарії, розвинувши та вдосконаливши методику початкового навчання, високо підніс суспільне значення вчительської праці.

Народився Костянтин Дмитрович Ушинський 19 лютого (3 березня за н. ст.) 1823 року в селі Богданка на Новгород-Сіверщині в родині дрібного дворянина, ветерана Вітчизняної війни 1812 року. Початковою освітою й вихованням опікувалася мати Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка походила з родини відомого українського письменника В. В. Капніста. Саме його мати, ввела його у світ українства, прищепила любов до української мови й культури. Україна увійшла в розум та серце майбутнього педагога.

Середню освіту здобув у Новгород-Сіверській гімназії. У 1844 році Костянтин Ушинський з відзнакою закінчив юридичний факультет Московського університету і був запрошений на професорську посаду в Ярославський Демидівський ліцей, де був найпопулярнішим професором. Але через 6 років він припинив роботу в ліцеї, так як йому доводилося терпіти дріб’язкові причіпки з боку начальства.

З 1852 року Ушинський займається літературною діяльністю, вивчає іноземні мови.

У 1855 році його призначили викладачем словесності і законознавства Гатчинського інституту, а незабаром – інспектором цього інституту. У 1859 році Ушинський був призначений на посаду інспектора класів Смольного інституту. У той час освіта вважалася шкідливою для жінок. Але Ушинський вважав інакше – він розумів важливу роль жінки в сім’ї та суспільстві. Його уроки користувалися величезною популярністю.

                       «Якщо педагогіка хоче всебічно виховати людину,

                        то спершу повинна всебічно пізнати її.»

                                                       Костянтин Ушинський

Під час виконання обов'язків професора у Ярославському юридичному ліцеї (1846 -1849) часто на лекціях лунали розповіді про Україну. Читаючи цикл адміністративних, економічних, фінансових дисциплін, він знаходив можливість сказати про географію «країни Дніпра», про її людей та національні особливості.

Своєю Батьківщиною Костянтин Ушинський завжди вважав Україну. Він писав «Ні! Я українець: рід наш старовинний, малоросійський, дворянський. Всі родичі, діди, дядьки і батьки були українцями, народилися і поховані в українській землі».

Помер Ушинський 23 грудня 1870 року (3 січня 1871 р. за н. ст.) в Одесі. Поховали видатного педагога і вченого,  згідно з його заповітом, в Києві, над Дніпром, на території Видубицького монастиря.

К. Д. Ушинський помер у розквіті творчих сил, не здійснивши значної частини своїх планів. Але й те, що встиг зробити педагог за своє коротке життя, назавжди зробило безсмертним його ім’я.