Державний герб України

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

         День спонтанного прояву доброти

                       17 лютого

       

      День спонтанного прояву доброти (Random Acts of Kindness Day) – одна з недавніх ініціатив міжнародних благодійних організацій. В Україні це свято поки що практично не відоме. Вважається, що в цей день людям слід намагатися бути не просто добрими, що само собою зрозуміло, а добрими безмежно і безкорисливо, до божевілля.

               Стрітення Господнє

Це свято входить своєю датою в християнський календар, як один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д.

Подія, яка відзначається 15-го лютого, на 40-ий день після того, як Христос був народжений в наш світ Дівою Марією більше двох тисячоліть тому, нерозривно пов’язана з непорушними традиціями іудейського народу і знаходиться в частині закону, який передав їм Сам Бог. Священний обряд, що чиниться батьками немовляти, який став первістком чоловічої статі в кожній юдейській родині, котра шанує закон Божий, наказує його принесення до Святилища для вірного представлення перед Господом. Це відбувається також і в пам’ять про позбавлення від поразки Ізраїльських первістків в ніч виходу євреїв з Єгипту, а також переслідує своєю метою закінчення обряду остаточного очищення матері малюка. При вчиненні даного обряду передбачається принесення матір’ю немовляти жертовного однорічного ягня, або двох молодих голубів. Більш докладно, за даними проекту DilovaMova.com, це описується у Святому Писанні - Біблії, в третій Книзі Мойсеєвій, Левіт глава 12.

За Писанням Діва Марія принесла до Єрусалимського храму двох молодих голубів. В храмі в ті дні служив один святий старець, на ім’я Симеон. У свій час він так забажав бачити обіцяного Богом месію, Ізбавителя Ізраїльського, що Господь Духом Святим передбачив йому, що він не побачить своєї смерті, доки не побачить Христа Господнього. Симеон був дуже похилого віку, але тоді в той день по натхненню він прийшов у храм. Більш детально це подія описана в Євангелії від Луки у другій главі з 25-го вірша.

Вперше свято Стрітення Господнього в історичних документах згадується вже в IV столітті нашої ери. Це був день, який завершував цілий сорокаденний святковий цикл з дня Різдва Христового. У християнські календарі він увійшов й тому, що подія, яка згадується в цей день є не тільки знаковою, але й одною з ключових моментів, які свідчать про високу місію, яку поклав Бог на Ісуса Христа.

У цей День ми вітаємо всіх християн із цим Великим святом! Бажаємо всім Божих благословень, розради і підбадьорення! І ми свідчимо, що у Бога не залишиться безсилим ніяке слово. Зі святом Стрітення Господнього!

                   День всіх закоханих                                              

      Любов є найбільшою рушійною силою у всьому світі. Це те, заради чого чоловіки готові згортати гори, а жінки слідувати за своїм коханим навіть на край світу. Про неї написано і сказано так багато, що здавалося б нічого нового вже сказати просто не можливо, але будь який закоханий це з легкістю спростовує, знаходячи слова, вирази і вчинки, які представляють його особисту любов все в новому і новому світлі. Це унікальне почуття і стан душі. Воно глибоко духовне і всілякі спроби опошлити це, дароване нам Богом чудо, розбиваються як хвилі об скелю. Любов - це фундамент здорових відносин і запорука успіху. Вона дає перемогу при будь-якому розкладі і разом з тим, більш терплячого і спокійного ставлення, ніж відносини закоханої людини до причин і обставин, які можуть стати перешкодою в його почуттях не можна і уявити. Здавалося б протиріччя, адже любов виключає байдужість. Вона ревно і більш упереджена, ніж будь-яке інше почуття і разом з тим вона дає той рівень спокою і відчуття порядку, який не під силу отримати у відсутності любові. Це не дивно, адже нам відомо, що сказано про те, що Сам Бог - є любов. Так само нам відомо, що Бог створив людину за образом Своїм і подобою. Чоловіка і жінку створив Господь і любов між ними - це природний стан людини.

День всіх закоханих тому підтвердження. Якщо зазирнути в історію походження цього, без перебільшення - унікального свята, то можна помітити безліч протиріч, проте, за даними проекту DilovaMova.com, свято є, свято любимо і поважаємо в народі, воно очікуємо і хвилююче для багатьох з нас. Чому воно дійшло до наших днів? Не питання! Зі Святого Письма може дізнатися кожен, що любов довготерпить і любов милосердствує, не заздрить і не величається, не надимається і не поводиться нечемно, навіть не шукає свого; Вона не дратується і не думає лихого, не радіє з неправди, а поспішає сорадоватись істині; Любов покриває всі гріхи і всьому вірить, не втрачає надії і все переносить; «Любов ніколи не перестає, хоча і пророцтва припиняться, і мови замовкнуть, і знання скасується.» - так сказано про кохання. Не дивно чому День, який належить усім закоханим не зник, а продовжує радувати нас своєю присутністю.

У День всіх закоханих усі ми один від одного очікуємо, але більш готуємо один одному - закоханий закоханому, маленькі і не меленькі сюрпризи. Не обов’язково це буде одноденна поїздка на Канари, не обов’язково це буде непередаваний вечір в дорогому ресторані. Можливо це буде не один день і не один вечір. Можливо буде щось інше - тепле слово або обійми, поцілунок або маленька квіточка. Це не важливо. Важливо, що це буде певним знаком. Знаком, який можливо для стороннього здасться зовсім не значним, але для закоханих це буде особлива і неповторна подія - знак любові, знак небайдужості, знак потаємного й унікального стану - стану, який переживе все. Стану, який збережеться назавжди. Стану кохання!

             Китайський Новий рік

       Китайський Новий рік за традицією - Чунь цзе, що значить Свято весни, є для китайців самим головним святом, його відзначають вже більше двох тисяч років. Воно приходиться на перший новий місяць першого місяця року, між 12 січня і 19 лютого. З введенням григоріанського календаря це свято почали називати „святом весни”, щоб відділити його від Нового року за західним стилем. У побуті Чунь цзе називається „Нянь” (нянь - значить "рік").

За легендою Нянь – це страшне люте чудовисько з рогами на голові, що жило у древньому Китаї. Цілий рік він знаходився і глибині моря, і тільки в канун нового року виповзало з води, вривався в поселення, поїдав там худобу і губив людей. Тому селяни дуже боялися його і щорічно перед настанням Нового року цілими сім’ями полишали села і утікали в гори, щоб сховатися від страшного звіра Няня.

Одного разу перед Новим роком, коли селяни Тао хуа („квітки персика”), підтримуючи старих, з дітьми на руках залишали село, туди прийшов старий жебрак зі срібного кольору вусами. В одній руці він тримаю тростину, в іншій – торбу.

В цей час деякі селяни закривали вікна і запирали дім, інші збирали речі в дорогу, треті вели худобу, іншими словами, всі були зайняті і всі були в стурбовані, тому ніхто не звернув особливої уваги на цього старика. Тільки одна жінка дала йому трохи їжі і почала умовляти його скоріше залишити селище, щоб уникнути зустрічі з Нянем. Однак цей дідусь, усміхаючись, відповів: ”Дозвольте мені залишитися у вашому домі на ніч, і я вигоню Няня з села.”

Жінка з подивом подивилася на старого і помітила, що цей сивий чоловік з моложавим обличчям виглядає бадьорим та міцним, але все ж умовляла його сховатися з усіма від хижого Няня. Однак старий стояв на своєму, і жінці довелось піти одній.

Близько опівночі Нянь увірвався до селища. Цього разу він помітив, що у селі щось не так, як було раніше. З жахом помітив Нянь, що в одному домі горить вогонь, а двері пофарбовані червоною фарбою. А коли він добрався до входу у будинок, у дворі почувся тріск бамбукових хлопавок. Він не насмілився увійти у двір.

Виявляється, Нянь боїться червоного кольору, яскравого полум’я і гучного шуму. В цей момент ворота відчинились, з них вийшов старий у червоному халаті і голосно засміявся. Нянь сильно перелякався і втік.

На другий день селяни повернулися. Побачивши, що в їх домівках все уіле, вони дуже здивувались. Лише жінка зрозуміла, у чому справа, і розповіла односільчанам про обіцянку старця. Почувши цю розповідь, всі дуже зраділи, вдяглися у нові святкові одежі, поздоровляючи один одного з настанням спокою, щастя і благополуччя. Ця історія швидко поширилася у сусідні села, і всі узнали, як виганяти Няня.

С того часу щорічно в канун Нового року люди наклеюють на двері червоні парні надписи, запускають хлопавки, в домах горять вогні, люди не вкладаються спати всю ніч, що називається "шоу суй" – „оберігати рік”.

Ніч на Новий рік китайці називають „ніччю зустрічі після розставання”. Для них це сама важлива мить року. Вся родина збирається за святковим столом, який вирізняється багатством і різноманіттям страв. Це вихідні дні. Новорічна вечеря не обходиться без страв з курячого м’яса, риби і «доуфу» - соєвого творогу, який ми називаємо «тофу», тому що в китайській мові назви цих продуктів співзвучні зі словами, що означають „щастя” і „достаток”.

На півночі Китаю на Новий рік прийнято їсти пельмені (цзяоцзы), а на півдні - «няньгао» (шматочки, виготовлені з клейкого рису). Мешканці півночі віддають перевагу пельменям, бо слово (цзяоцзы) у китайській співзвучно зі словами „проводи старого і зустріч нового”. Крім того пельмені за своєю формою нагадують злитки золота срібла і символізують побажання багатства. З тієї ж причини мешканці півдня їдять «няньгао», що символізують поліпшення життя з кожним роком.

Перші п’ять днів нового року призначені для зустрічей. Рідні, друзі, однокласники, співробітники навідують один одного і вітають з Новим роком.

Традиція дарування подарунків не дуже поширена в Китаї. На Чунь цзе традиційним подарунком є Я-суй цянь – кишенькові гроші у спеціальних червоних конвертах, які прийнято дарувати дітям. Дотримуючись давніх звичаїв, гроші дарують кожній дитині, що прийшла до будинку в перші 15 дней нового року. Якщо червоного конверту під рукою не знайдеться, нічого страшного, можна обійтися і без нього.

На Свято весни кілька днів підряд проводиться гучні народні забави і ярмарки,

де виконуються танки лева і драконів, танці „суходільних човнів”, номери на ходулях. Новорічні святкування закінчуються після Свята ліхтарів, на 15 день першого місяця нового року за місячним календарем.

Дати років за китайським календарем (тварини, стихія, колір):

2007 - 4705 починається 18 лютого, символи: Кабан (Свиня), Вогонь, Червоний

2008 - 4706 починається 7 лютого, символи: Криса (Миша), Земля, Коричневий

2009 - 4707 починається 26 січня, символи: Бик (Корова), Земля, Коричневий

2010 - 4708 починається 14 лютого, символи: Тигр, Метал, Білий (золотий)

2011 - 4709 починається 3 лютого, символи: Кіт (Заяць, Кролик), Метал, Білий (золотий)

2012 - 4710 починається 23 січня, символи: Дракон, Вода, Чорний

2013 - 4711 починається 10 лютого, символи: Змія, Вода, Чорний

2014 - 4712 починається 31 січня, символи: Кінь, Дерево, Зелений

В 2021 році Китайський Новий рік припадає на 12 лютого.

                                День бабака

                   2 лютого                                                                    

 Бабак, що спить, теж вміє хропіти, - напевно, його так легше знайти. Схід сонця бабаки намагаються зустрічати своєрідним свистом. Відомо, що їх дуже швидко можна приручити і, як правило, бабаки віддані своїм господарям.

Щодо передбачень...

Ви здивуєтеся, але зараз на цю подію звертають увагу навіть представники Гідрометцентру. Не перебільшуючи можна відзначити, що від знання і розуміння майбутніх погодних умов залежить не так вже й мало. Для жителів міст, але скоріше для жителів сільської місцевості точні дані про погоду дуже важливі.

Перші згадки про День бабака датовані ще 1841-м роком. Для Канади та Сполучених Штатів Америки - це традиційне національне свято, що відзначається 2-го лютого, проте його популярність вже давно перейшла межі цих країн. «Все це умовності», - скажуть скептики. Може бути. Однак багаторічні спостереження і підштовхнули людей до формування своєрідних народних «закономірностей» - прикмет, орієнтуючись по яких людям вдавалося з максимальною точністю визначати настання тих чи інших подій. Ще треба враховувати, що все це виходило за рамки строгих наукових технологій з однієї простої причини - елементарну відсутність таких. Навіть зараз офіційна гідрометеорологія не береться робити такі довготривалі прогнози, які демонструє хороший і перевірений бабак.

Народна технологія, за даними проекту DilovaMova.com, свідчить: спостерігаючи бабака, який вилазить зі своєї нори в цей день потрібно звернути увагу на його поведінку, по якої і можна визначити близькість настання довгоочікуваної весни. Якщо цей день буде похмурий і бабак не зможе побачити свою тінь, але спокійно залишить насиджену нору, то висока ймовірність, що зима незабаром закінчиться, а весна очікується рання в цей рік. Якщо день буде сонячний і бабак спостерігаючи свою тінь піде назад ховатися в нору, то зима швидше за все триватиме ще шість тижнів. Для чистоти проведеного дослідження дуже бажано не намагатися примушувати милого звірка до тих чи інших дій, а дати йому якомога більше свободи в цій справі, інакше чистота проведеного експерименту може бути «змазана».

Нам людям властиво помилятися. Тварини менш схильні до притаманної нам амбітності. Раціональність, прагматичність і відсутність «зайвого» - для тваринного світу запорука виживання.

Історія виникнення цього народного свята сягає своїм корінням ще у часи Стародавнього Риму. В Америку День бабака був привезений переселенцями з німецьких земель у XVIII столітті. У народну традицію святкування цього дня увійшло безліч звичаїв. Це і фестивалі, і народні гуляння, ярмарки та просто ще один спосіб підняття настрою в період гострих лютневих морозів.

У цей День ми приєднуємося до привітань на адресу всіх любителів цих народних традицій. Бажаємо всім нам гарної погоди, гарного настрою і доброго здоров’я! З Днем бабака!

          Захаренко   Олександр   Антонович                           

           Олекса́ндр Анто́нович Заха́ренко (2 лютого 1937, місто Кам'янка Кам'янського району Черкаської області — 30 квітня 2002) — український педагог, громадський діяч. Заслужений учитель УРСР (1974). Народний учитель СРСР (1983). Академік Академії педагогічних наук України, директор відомої в Україні авторської школи у селі Сахнівка на Черкащині. Член Ревізійної Комісії КПУ в 1986—1990 р. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання.

           З 1953 по 1954 рік працював вчителем математики і фізики Кам'янської середньої школи робітничої молоді.

            У 1959 році закінчив фізико-математичний факультет Черкаського державного педагогічного інституту і отримав призначення на роботу вчителя в село Сахнівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. Після служби в Радянській армії (у 1961—1963 роках) повернувся в село Сахнівку, до школи.

            До 1966 року працював учителем математики та фізики у Сахнівській школі, а у 1966 році був призначений її директором. На цій посаді О. А. Захаренко пропрацював понад 35 років. Член КПРС з 1968 року.

           Створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році.

          У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.

          Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей О. А. Захаренка стало те, що після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002).

2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».

           За час трудової діяльності Олександр Антонович неодноразово обирався депутатом різних рівнів — від сільської Ради до Верховної Ради СРСР.

            Неодноразово відзначався державними нагородами: медалями «За трудову відзнаку», «За доблесну працю», медаллю А. С. Макаренка, орденом Леніна, орденом «Знак Пошани», знаком «Відмінник освіти СРСР», мав почесне звання «Заслужений вчитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний вчитель СРСР» (1983).

            У 1989 р. О. А. Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а через три роки його було призначено академіком-засновником Академії педагогічних наук України (1992). У 1999 році Олександра Антоновича обрано дійсним членом Російської Академії освіти.